Cancer, Fear

What if it comes back? The question that is on the minds of those who experienced cancer treatment and their loved ones

By Gozde Ozakinci, University of Stirling 

Cancer is very much associated with scary statistics. For instance, like the one ‘1 in 2 people will develop some form of cancer in their lifetime’.  But there are encouraging developments too that suggests that cancer survival rates are improving.  The last count in 2018 suggests that there are nearly 44 million people who survived the cancer diagnosis and treatment in the world. This is welcome news to those who have experienced cancer diagnosis and treatment. 

The improvement in survival rates also means that more and more people live with the consequences of cancer treatment. One of these consequences is experiencing fears about cancer coming back. In the literature, it is defined as “fear, worry, or concern relating to the possibility that cancer will come back or progress” and recognised widely as one of the most significant issues that impact on the quality of life of those living after a cancer diagnosis.  (more…)

Communication

Розуміння того, що впливає на донорство органів

Доктор Лі Шеферд (Lee Shepherd), Університет Нортумбрії, Великобританія, і професор Ронан Е. О’Керролл (Ronan E. O’Carroll), Університет Стірлінга, Великобританія, і професор Імон Фергюсон (Eamonn Ferguson), Університет Ноттінгема, Великобританія  

Існує багато історій про те, як трансплантація органів померлого стала дорогою в життя для людей (offered a lifeline for people). Дійсно, кожен померлий донор органів може змінити життя до дев’яти людей (lives of up to nine people). Однак доступних для трансплантації органів занадто мало. Цей дефіцит призводить до великих списків очікування та до людей, які вмирають до того, як вони отримають орган. Тому нам необхідно зрозуміти, які чинники впливають на ймовірність того, що хтось пожертвує свої органи після смерті. 

(more…)

Dyadic interventions, Goal setting, Physical activity, Social Support

«Хочеш трохи прогулятися?»- Підтримка зміни діадної поведінки під час ходьби після інсульту  

Стефан Домбровскі (Stephan Dombrowski), Університет Нью-Брансвік (University of New Brunswick), Канада

 

Ідучи від смерті

Ходьба є однією з основних форм руху людини та пов’язана  з безліччю переваг для здоров’я. Наявні дані (Evidence) свідчать про те, що ті, хто більше ходить, з меншою ймовірністю помруть передчасно, що дозволяє припустити, що можна уникнути смерті (принаймні на деякий час).

Ходьба та інсульт

Ходьба як форма фізичної активності  особливо корисна для людей, які перенесли інсульт, що є основною причиною інвалідності серед дорослих (a leading cause of adult disability). Регулярна фізична активність після інсульту може знизити ризик виникнення повторного інсульту, допомогти у відновленні та покращити загальне функціонування, здоров’я та благополуччя. Проте, люди, які перенесли інсульт, проводять близько 75% часу неспання сидячи (spend around 75% of waking hours sitting), більше, ніж їхні однолітки того ж віку. Однак, ходьба є однією з найдоступніших форм ПА після інсульту – 95% людей можуть ходити через 11 тижнів після інсульту (95% of individuals can walk 11 weeks following a stroke). Крім того, ходьба є кращою формою фізичної активності для людей, що перенесли інсульт (a preferred form of physical activity for people with stroke), які вважають її доступною, приємною та найчастіше корисною для спілкування. Ключове питання полягає в тому, як допомогти людям, що перенесли інсульт, більше ходити? (more…)

Acceptance and Commitment Therapy, Covid, Health Psychology, Mental Health, Public Health

Терапія прийняття та відповідальності: багатообіцяючий підхід для тих, хто живе з Long-COVID

Емі Барраделл (Amy Barradell), Університетські лікарні Лестера NHS Trust (University Hospitals of Leicester NHS Trust)

Якби я сказав вам Long-COVID,  що б це означало для вас?

Багато людей, які заразилися коронавірусною хворобою 2019 (COVID-19), продовжували відчувати виснажливі симптоми протягом більше 4 тижнів після гострої інфекції. Зазвичай вони повідомляють як про фізичні (наприклад, задишка, стомлюваність), так і про психологічні (наприклад, тривога, когнітивні порушення) симптоми (symptoms). Ті, хто відчуває ці симптоми, називають це «тривалий COVID» (Long-COVID).

(more…)

Behavioural theory

Практичне застосування методів зміни поведінки: використання доступних інструментів

Марта Морейра Маркес (Marta Moreira Marques), Лісабонський університет NOVA, Португалія

Техніки зміни поведінки є будівельними блоками інтервенцій зі зміни поведінки. Якщо ви намагаєтеся комусь допомогти збільшити фізичну активність, кинути палити чи краще дотримуватися режиму прийому ліків, техніки зміни поведінки – це інструменти, які є у вашому розпорядженні. Поширені техніки зміни поведінки включають такі речі, як постановка цілей (goal-setting,), самоконтроль (self-monitoring), надання інформації про поведінку та керування емоціями.

(more…)

Communication

Ефективне інформування про ризики – це більше, ніж зміна поведінки: давайте поговоримо про особистуeоцінку ризиків

Вікторія Вуф (Victoria Woof) та Девід Френч (David French), Манчестерський центр психології здоров’я, Манчестерський університет, Великобританія

Традиційно в медицині та психології здоров’я медичні працівники надавали пацієнтам персоналізовані дані про ризики захворювання з метою запобігання захворюванню. У тих випадках, коли інформування про ризики сприяє зміні поведінки щодо здоров’я, це потенційно може зменшити розвиток хвороби та виявити хворобу на початковій стадії. Наприклад, інформування про ризик серцево-судинних захворювань для заохочення занять фізичними вправами та покращення дієти для зниження ризику. Однак існують інші можливі цілі та результати, які слід враховувати при наданні інформації про ризик захворювання. Крім того, цілі медичних працівників та пацієнтів чи представників громадськості не завжди можуть збігатися. Було визначено кілька пов’язаних цілей інформування про ризики, у тому числі полегшення усвідомленому вибору та створення відповідних афективних відповідей, а також мотивації до зміни поведінки (and producing appropriate affective responses, as well as motivating behaviour change).

(more…)

Motivation, Planning, Stress

Staying well at work by job crafting     

by Janne Kaltiainen and Jari Hakanen, Finnish Institute of Occupational Health, Finland

What parts of my work do I find motivating, engaging and most beneficial for my well-being? What can I do to get more of these things in my work? 

After beginning to feel stressed, slightly bored and “in a rut” at work, a nurse with a long career and strong professional expertise began to ask herself these questions. The answers to these questions led her to begin mentoring some of her younger colleagues, helping her to feel more competent in her work and more connected to her colleagues, and to again find meaning in her day to day routines. This small change to the way she did her job improved her work-related well-being, and importantly, did not harm the overall operation and effectiveness of the hospital. Rather, her colleagues felt better supported through this mentorship and the overall atmosphere at work improved.   (more…)

Public Health, Stakeholders

Побудова співпраці між поведінковими дослідженнями та практикою для покращення здоров’я   

Кетрін Браун (Katherine Brown), Університет Хартфордшира (University of Hertfordshire), Великобританія (United Kingdom)  

Зміст цієї публікації в блозі частково базується на моєму досвіді роботи в різних ролях, розділених між університетом та місцевим департаментом громадського здоров’я, з можливістю застосувати свої навички досліджень, розробки інтервенцій та оцінки їх на практиці. 

Незалежно від того, чи вводите ви в експлуатацію, керуєте, проектуєте або надаєте медичні послуги, є ймовірність, що існує принаймні одна поведінка, яку потрібно змінити користувачам ваших послуг, щоб послуга успішно досягла своєї мети. Це пов’язано з тим, що незалежно від захворювання(-нь), на які націлені ваші послуги, або від того, чи є вони інфекційними (наприклад, грип, Covid-19, туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом) або неінфекційними (наприклад, хвороби серця, ХОЗЛ, цукровий діабет 2 типу, ожиріння), те, як люди поводяться, впливає на загальний  перебіг хвороби.  

(more…)

Communication, Implementation

Втрачено (і знайдено) під час трансляції: Ефективне спілкування з пацієнтами

Зузана Данкулінкова (Zuzana Dankulincova), Університет Павла Йозефа Шафарика (Pavol Jozef Safarik University), Словаччина

Хоча більшість дослідників усвідомлюють, що поширення результатів дослідження є частиною їхньої етичної відповідальності перед учасниками дослідження (і хочуть, щоб результати їх досліджень мали чіткі, практичні наслідки), перехід від усвідомлення фактичних даних до їх широкого впровадження може зайняти багато часу (implementation can take a long time). Наукові знання не завжди застосовуються у повсякденній практиці; якщо це так, зазвичай це не робиться послідовно чи систематично. 

Чому це відбувається? Величезна кількість досліджень, інтервенцій та рекомендацій, яких слід дотримуватися, може бути приголомшливою для постачальників медичних послуг. Переглядаючи докази та рекомендації подумайте про те, наскільки вони актуальні для ваших місцевих умов (relevant the evidence is for your local setting). Чи можна порівняти контекст, описаний у рекомендаціях за результатами досліджень, з вашим? Чи є у вас все необхідне для реалізації рекомендацій, чи вам не вистачає необхідних ресурсів та навичок? Чи є у ваших пацієнтів все необхідне для виконання рекомендацій? Навіть найбільш добре розроблена і найбільш перспективна інтервенція не буде ефективною, якщо вона не «підходитиме» вашим пацієнтам та умовам. Наприклад, може бути проблематично рекомендувати інтервенції в галузі електронної охорони здоров’я для тих, хто не має смартфонів чи комп’ютерів, або для людей з низьким рівнем цифрової грамотності.

(more…)

Self-regulation, Stress

Зробити або зламати: важливість перерв у охороні здоров’я

Джулія Аллан (Julia Allan), Абердинський університет (Aberdeen University), Шотландія

 

Сучасне життя неспокійне. Ми живемо у все більш «включеному» цифровому світі, де періоди справжнього перепочинку від роботи трапляються рідко. Багато людей регулярно працюють протягом тривалого часу, і це особливо стосується медичних працівників, які працюють у передових службах охорони здоров’я. У контексті охорони здоров’я робочі години та вимоги, як правило, високі, зміни зазвичай перевищують 8 годин «нормального» робочого дня, а робочі вимоги можуть бути безжальними за своїм характером. Якщо безперервному потоку пацієнтів потрібна невідкладна допомога, медичні працівники зобов’язані її надати, незалежно від того, наскільки вони зайняті або як довго продовжується їх робоча зміна. Внаслідок таких високих вимог пропущені перерви надзвичайно поширені в медичних закладах — наприклад, повідомляється, що 1 із 10 медсестр ніколи не бере належної перерви, а 1 із 3 медсестр рідко або ніколи не робить перерв на обід під час зміни (1 in 10 nurses never take a proper break and 1 in 3 rarely or never take meal breaks during shifts).

(more…)