Вікторія Вуф (Victoria Woof) та Девід Френч (David French), Манчестерський центр психології здоров’я, Манчестерський університет, Великобританія
Традиційно в медицині та психології здоров’я медичні працівники надавали пацієнтам персоналізовані дані про ризики захворювання з метою запобігання захворюванню. У тих випадках, коли інформування про ризики сприяє зміні поведінки щодо здоров’я, це потенційно може зменшити розвиток хвороби та виявити хворобу на початковій стадії. Наприклад, інформування про ризик серцево-судинних захворювань для заохочення занять фізичними вправами та покращення дієти для зниження ризику. Однак існують інші можливі цілі та результати, які слід враховувати при наданні інформації про ризик захворювання. Крім того, цілі медичних працівників та пацієнтів чи представників громадськості не завжди можуть збігатися. Було визначено кілька пов’язаних цілей інформування про ризики, у тому числі полегшення усвідомленому вибору та створення відповідних афективних відповідей, а також мотивації до зміни поведінки (and producing appropriate affective responses, as well as motivating behaviour change).
Сучасні практики інформування про ризики та наслідки
Для полегшення розуміння числової інформації та покращення інформування про ризики були розглянуті різні підходи, такі як використання візуальних уявлень ризику, наприклад, масиви значків (піктограми, що представляють кількість людей, які наражаються на ризик). Тим не менш, реципієнти продовжують відчувати труднощі у розумінні чисельних цифр та їх значень. Зокрема, ізольоване надання інформації такого роду про ризики, мабуть, не має значного чи довготривалого впливу на зміну поведінки (In particular, providing risk information of this kind in isolation does not appear to have any large or long lasting effects on behaviour change). Одним із ймовірних пояснень такої відсутності взаємодії є те, що зміна переконань реципієнтів щодо сприйнятливості лише за допомогою числової інформації про ризик є порівняно слабким втручанням, із переконаннями щодо самоефективності та здатності справлятися з труднощами (тобто, наскільки людина вірить, що вона здатна поводитися певним чином), що потенційно може мати більш позитивні наслідки для зміни поведінки (with beliefs about self-efficacy and coping (i.e. how much an individual believes they have the capacity to carry out a behaviour) potentially having more positive implications for changing behaviour).
Проте, як зазначалося раніше, існують інші цілі інформування про ризики, які слід враховувати. У літературі щодо ризику раку було виявлено, що людина розуміє і здатна згадати свої оцінки ризику. Однак люди не завжди вірять, що оцінка ризику відображає їх ймовірний ризик, незважаючи на чітке пояснення, при цьому більшість із них переоцінюють власний ризик (However, these individuals do not always believe the risk estimate reflects their perceived risk despite clear explanation, with the majority over-estimating their risk). Тут може здатися, що людина вже має уявлення про власний ризик, які залишаються незмінними, коли надається числова клінічна оцінка. Отже, що може бути причиною цього?
Інформування про ризики та особиста оцінка ризиків
Особистий досвід родинного захворювання, відповідність між особистими очікуваннями і клінічними оцінками та особистими уявленнями про причини – все це впливає на те, як, зокрема, сприймається та інтерналізується клінічна оцінка ризику раку молочної залози. Хоча надання клінічної оцінки ризику мало впливає на емоційні результати, емоції, що раніше існували (оцінені до повідомлення про ризик), є сильним предиктором того, як оцінки ризику сприймаються і як реагують на них (Although the provision of a clinical risk estimate has little impact on emotional outcomes, pre-existing emotions (assessed before risk is communicated) are a strong predictor of how risk estimates are perceived and reacted to). Без усвідомлення таких типів проблем методи інформування про ризики, які ми використовуємо, лише допоможуть у підтримці обґрунтованих рішень і точної оцінки ризиків.
Нещодавно ми підкреслили у систематичному огляді якісних досліджень (systematic review of qualitative studies), що тяжкість родинного раку молочної залози впливає на участь жінок у профілактичній поведінці. Якщо рак молочної залози не є головним пріоритетом у порівнянні з іншими захворюваннями, профілактичними заходами можна знехтувати, оскільки інші захворювання у родині викликають більше занепокоєння. Так само, коли попередні очікування щодо ризику не збігаються з клінічною оцінкою ризику, жінки можуть відреагувати із сумнівом та шоком, підриваючи довіру до оцінки. Якщо клінічна оцінка не відповідає цим раніше існуючим поглядам та очікуванням, запропоновані зміни в дієті або прийомі профілактичних препаратів можуть не братися до уваги.
На шляху до більш персонального підходу до інформування про ризики
Ті, хто отримує персоналізовану оцінку ризику захворювання, не є пасивними одержувачами цієї інформації. Натомість ці люди використовують свій соціальний контекст, особисті упередження, цінності та досвід, щоб осмислити інформацію про свій ризик, що не завжди може збігатися з метою комунікатора чи наданим числовим ризиком.
Відкритий діалог з реципієнтами ризику захворювання є корисним, оскільки він охоплює більше, ніж числова оцінка, щоб цілі та знання зійшлися докупи. Для ефективного інформування про ризики медичні працівники повинні насамперед визначити, які знання та розуміння людина вже має щодо певного ризику захворювання. Таким чином, фахівці дадуть собі та реципієнту можливість обговорити спільне розуміння та попрацювати над помилковими уявленнями, щоб узгодити свої цілі. Збільшення часу, що витрачається на надання індивідуального та адаптованого зворотного зв’язку, ймовірно, покращить те, як реципієнти будуть думати про свій ризик, а також підвищить впевненість обох сторін у спільному прийнятті обґрунтованих рішень, а також сприятиме стійким змінам у поведінці щодо здоров’я.
Практичні рекомендації:
Які цілі вашого інформування про ризики – перш ніж надавати інформацію про ризик захворювання, важливо спочатку встановити, чого ви намагаєтеся досягти, наприклад, зміна поведінки, усвідомлений вибір. Після того, як цілі встановлені, фахівці повинні також розглянути цілі реципієнта та працювати разом, щоб знайти точки дотику.
- Відкрийте діалог з реципієнтом – надайте реципієнту можливість поділитися своїми думками, щоб оцінити різні способи, якими він оцінює свій ризик, і чи володіє він необхідними знаннями, щоб зробити усвідомлений вибір, і допоможіть йому у виборі, яким би він не був.
- Поважно припиняйте непорозуміння – попрацюйте з реципієнтом, щоб обговорити неправильні ідеї та заповнити прогалини у знаннях. Це закладе основу для прийняття більш обґрунтованих рішень, якщо це є метою комунікації.
● Налаштуйте своє спілкування – подумайте про потреби реципієнта та встановіть способи передачі знань, щоб брати участь у змістовному обговоренні. Це може бути зроблено шляхом нашарування інформації, наданням короткої або «основної» інформації (by providing brief or ‘gist’ information), яка потім підкріплюється докладнішим матеріалом, якщо це потрібно.
Перекладач: Ольга Габелкова
