Стефан Домбровскі (Stephan Dombrowski), Університет Нью-Брансвік (University of New Brunswick), Канада

Ідучи від смерті

Ходьба є однією з основних форм руху людини та пов’язана  з безліччю переваг для здоров’я. Наявні дані (Evidence) свідчать про те, що ті, хто більше ходить, з меншою ймовірністю помруть передчасно, що дозволяє припустити, що можна уникнути смерті (принаймні на деякий час).

Ходьба та інсульт

Ходьба як форма фізичної активності  особливо корисна для людей, які перенесли інсульт, що є основною причиною інвалідності серед дорослих (a leading cause of adult disability). Регулярна фізична активність після інсульту може знизити ризик виникнення повторного інсульту, допомогти у відновленні та покращити загальне функціонування, здоров’я та благополуччя. Проте, люди, які перенесли інсульт, проводять близько 75% часу неспання сидячи (spend around 75% of waking hours sitting), більше, ніж їхні однолітки того ж віку. Однак, ходьба є однією з найдоступніших форм ПА після інсульту – 95% людей можуть ходити через 11 тижнів після інсульту (95% of individuals can walk 11 weeks following a stroke). Крім того, ходьба є кращою формою фізичної активності для людей, що перенесли інсульт (a preferred form of physical activity for people with stroke), які вважають її доступною, приємною та найчастіше корисною для спілкування. Ключове питання полягає в тому, як допомогти людям, що перенесли інсульт, більше ходити?

Ти ніколи не ходитимеш на самоті

Гостро захворювання, таке як інсульт, може мати руйнівні наслідки для людини, що перенесла інсульт, та її оточуючих, включаючи подружжя, членів родини та друзів. У важкі часи, такі як життєві події, що пов’язані зі здоров’ям, люди зазвичай підтримують один одного (individuals typically support one another), щоб допомогти впоратися з наслідками події та у процесі відновлення. Наявні дані (Evidence) свідчать про те, що люди, які перенесли інсульт і успішно  відновили фізичну активність, наприклад, ходьбу після інсульту, як правило, отримували підтримку з боку партнера. Партнери, які надають підтримку часто, здавалося інтуїтивно, використовували підходи здорового глузду, включаючи ефективні методи, такі як постановка цілей, контроль досягнення цілей (goal-setting, goal monitoring)  та зворотний зв’язок, щоб допомогти людям, які перенесли інсульт, брати участь у поведінковій ходьбі  за допомогою спільних дій. Якісне дослідження (Qualitative research) виявило, що, використовуючи ці підходи, партнери прагнуть відновити ходьбу, щоб полегшити участь у спільній діяльності, якою вони разом насолоджувалися до інсульту. Ми можемо описати ці підходи як «діадичні інтервенції», коли дві людини (людина з інсультом та член її родини) прагнуть досягти однієї мети (збільшити кількість ходьби). Ключове питання полягає в тому, чи можемо ми зробити діадичні інтервенції більш частими та систематичними за допомогою інтервенції чи послуги?

Використовуйте те «що працює»

Для систематичного використання корисних впливів діадичних процесів для підтримки змін було розроблено 12-тижневу програму під назвою «Ми гуляємо», спрямовану на збільшення кількості прогулянок на свіжому повітрі після інсульту. Програма «Ми гуляємо» була ретельно розроблена (We Walk was carefully developed) на основі особистісно-орієнтованих принципів і психологічної теорії та об’єднала навченого посередника, «приятеля по прогулянках» та людину з інсультом для спільної зустрічі особисто та віддалено по телефону, використовуючи структуровані дії та методи, такі як моніторинг, визначення цілей (goal-setting) та планування дій (action planning). Інтервенція (The intervention) була заснована, щоб бути можливою для доставки. Сприяння прогулянкам на свіжому повітрі було прийнятним як для «приятеля по прогулянках», так і для людини з інсультом, що підкреслювало потенціал діадної інтервенції для підтримки зміни поведінки. Оскільки проводяться подальші дослідження для уточнення та перевірки інтервенції, які уроки можна отримати на цьому етапі?

Діадичні інтервенції – корисні та складні

Діадичні інтервенції ускладнюють ситуацію, оскільки вони спрямовані на кількох людей і зазвичай будуються на відносинах між ними. Використання існуючих відносин має багато переваг, але залежить від типу відносин, які мають діади один з одним. До них належать такі аспекти відносин, як довіра, чесність, повага та моделі спілкування. Ці умови часто знаходяться поза контролем діадної інтервенції. Наприклад, деякі учасники інтервенції «Ми гуляємо» підкреслили тонку межу між заохоченням та причіпками, які можна розглядати як нагадування про необхідність виконання цільової поведінки за відсутності очікуваного  прогресу. Хоча бурчання не є частиною таксономії технік зміни поведінки (taxonomies of behaviour change techniques), і воно не було включено як техніку до «Ми гуляємо», стратегія надання соціальної підтримки може трансформуватися на бурчання у певних контекстах. Таким чином, діадним інтервенціям щодо зміни поведінки та послугам необхідно приділяти пильну увагу тому, щоб гарантувати те, що соціальна підтримка відповідає особистим потребам людини, яка перенесла інсульт, щоб максимізувати потенціал цього типу інтервенції.

Практичні рекомендації:

1. Йти назустріч здоров’ю і подалі від смерті: Ходьба як форма доступної фізичної активності популярна серед багатьох людей, у тому числі серед людей з фізичними проблемами, і може бути однією з перших форм активної поведінки, яку слід враховувати, особливо у тих людей, хто веде малорухливий спосіб життя.
2. Відвідуйте ефективну практику «в реальному світі»: Люди часто використовують ефективні методи зміни поведінки інтуїтивно, і звернення уваги на те, що працює в «реальному світі» може допомогти іншим.
3. Систематизована інтуїція: Розробка інтервенцій або послуг, заснованих на систематизації практик, які допомагають іншим, може поширювати корисні стратегії. Робота з діадами для обговорення та узгодження загальних цілей ходьби, а також спільне планування того, як цілі будуть реалізовані в життя, є важливим кроком для практикуючих медичних працівників у сприянні зміні поведінки, поряд з полегшенням роздумів про прогрес та перегляд цілей і планів.
4. Існуючі відносини можуть сприяти чи перешкоджати спробам змін: Корисні відносини демонструють взаємну залученість, підтримку та повагу один до одного, готовність спільно створювати можливості для ходьби, які є складними, але цікавими, гнучкими та здатними адаптуватися до здібностей людини, яка перенесла інсульт.
5. Спільна підтримка: Друзі по прогулянці мають допомогти вибрати значущі цілі, на які вони могли б спиратися. Наприклад, прогулянка до супермаркету або прогулянка парком для деяких була більш значущою порівняно зі встановленою кількістю кроків на день, і допомагала розвивати і підтримувати мотивацію, особливо тому, що крокоміри та інші пристрої, якими люди користуються, часто не дуже добре працюють з цією групою населення.

Перекладач:       Ольга Габелкова