Важливість оцінки копінг-стратегій клієнтів

Posted Posted in Assessment, Coping

Надя Гарнефскі (Nadia Garnefski) і Вівіан Краай (Vivian Kraaij), кафедра клінічної психології, Лейденський університет,  Нідерланди

«Роб щойно почув, що у нього ВІЛ (негативна подія). Він думає, що лише він винний у цьому (самозвинувачення), і він запобігає зустрічатися з друзями (відсторонення). Ця ситуація робить його сумним. Сидячи вдома, він не може перестати думати про свої почуття (повторювані думки, рюмінації) і вважає, що те, що з ним сталося, є повною катастрофою (катастрофізація). Через сум у нього мало енергії. Як результат, він ще більше вдається до відсторонення. Це робить його ще більш сумним. Таким чином, Роб втягується в низхідну спіраль».

(more…)

Ваші клієнти захищаються? Якщо так, самоствердження може допомогти.

Posted Posted in Communication, Motivation, Self-affirmation, Self-efficacy

Пітер Харріс та Іен Хадден (Peter Harris and Ian Hadden), Дослідницька Група Самоствердження, Факультет психології, Університет Сассексу, Великобританія

Ви коли-небудь відчували спротив визнати щось, що ви скоріше б проігнорували? Може вашу любов до чогось шкідливого для вас, що ви їсте надто часто, або вашу схильність уникати медичних перевірок? То ви не самотні. Більшість з нас думають, що ми в цілому розсудливі та компетентні люди. Отже, почути, що щось з того, що ми робимо є насправді нерозумним або некомпетентним, для нас може бути певним викликом. В результаті, ми можемо бути досить майстерними у спротиві повідомленням, які ми вважали б за краще не чути (hear).

(more…)

Перетворення у «себе кращого» як причина зміни поведінки

Posted Posted in Mental Imagery, Possible selves

Вініфред Гебхардт (Winifred Gebhardt), Лейденський університет, Нідерланди 

Близько дев’яти років тому я став вегетаріанцем за одну ніч. У романі, який я читав, головний герой пояснив, як він не міг їсти нічого, «в чому колись билося серце». Немов удар блискавки, ці кілька слів проникли в мене. Я зрозумів, що це саме те, що я відчував. Я негайно припинив їсти м’ясо та рибу, і з того часу у мене не було жодних проблем із дотриманням цієї нової дієти. Нова поведінка ідеально підійшла для «людині, якою я є».

І навпаки, в минулому я регулярно бігав підтюпцем і міг легко пробігти сім кілометрів. Проте, я ніколи не вважав себе «спортивною людиною», та кожен раз, коли виникала якась перешкода, наприклад, хвороба, я перетворювався на лежебоку. Тепер я більше не намагаюся «бути спортивним», але намагаюся ходити, коли я можу, протягом дня. Я вважаю себе «активною людиною».

(more…)

Дослідження N-of-1: Що можна дізнатися, вивчаючи окремий випадок?

Posted Posted in Assessment, Interventions

Марі Джонстон та Дерек Джонстон (Marie Johnston and Derek Johnston), Університет Абердіна, Шотландія

Практикуючі клініцисти часто хочуть отримати відповідь на проблемне питання, яке стосується однієї людини, одного медичного колективу, однієї лікарні чи одного регіону тощо. Наприклад, може бути важливим з’ясувати, як часто перекушує людина з надмірною вагою, коли і де вона перекушує та чи стрес погіршує цю ситуацію. Або, можливо, ви зацікавитесь, як часто члени медичного колективу пропускають гігієнічні процедури для рук, чи погіршується ця ситуація коли штат недостатньо укомплектований та чи рекламні плакати в палатах покращують ситуацію. Або ви можете досліджувати джерела клінічних помилок, щоб перевірити, чи частіше вони зустрічаються в деяких відділеннях або серед деяких категорій персоналу. Або на політичному рівні було б корисно дослідити, чи вплинуло нове регулююче положення, таке як заборона куріння в громадських місцях, на рівень куріння. 

Ви можете спробувати відповісти на ці запитання, опитуючи людей, що вони думають чи пам’ятають, але таке опитування або спостереження краще було б робити в критичні моменти та у відповідних місцях, щоб уникнути проблем упередженості та забування. Останні технологічні досягнення, такі як цифровий моніторинг за допомогою смартфонів, спрощують відстеження того, що відбувається в режимі реального часу, і дослідження n-of-1 (окремого випадку) може дозволити відповісти на ваше питання. 

Дослідження n-of-1 прийнятні, коли проблема може бути оцінена неодноразово (assessed repeatedly), щоб подивитися на зміни з часом. Потім можна описати проблему та вивчити, чи її стан покращувався або погіршувався за певних умов. Або можна ввести нове втручання або лікування та оцінити, чи має воно очікуваний ефект. 

Найпростіша оцінка зібраних даних – це спостереження за тенденціями на графіку, як показано на рисунках нижче. Це є важливим кроком у будь-якому аналізі n-of-1 і можливо цього буде достатньо. Крім того, існують методи статистичного аналізу (methods of statistical analyses)  для n-of-1 досліджень. Продовжують розроблятися більш складні методи (наприклад, методи оцінки динамічних змін (methods for assessing dynamic change).

(more…)

Фізична активність в старшому віці: скільки достатньо?

Posted Posted in Goal setting, Motivational interviewing, Self-monitoring

Анна Тайдеманн (Anne Tiedemann), Університет Сіднея, Австралія

«Брак активності руйнує гарний стан будь-якої людської істоти, в той час як рухи та методичні фізичні вправи захищають та зберігають його»… Платон, 400 років до н. е.

Давно відомо, що зробити фізичну активність регулярною звичкою важливо для здоров’я та благополуччя. Але повідомлення щодо популяризації здоров’я часто націлені на дітей та молодих людей та менш сфокусовані на важливості фізичної активності для людей 65 років та старше. Проте, літній вік – це ключовий час щоб зробити активність частиною кожного дня.

(more…)

Підняття питання ваги на консультації

Posted Posted in Communication

Джейн Огден (Jane Ogden), Університет Суррея, Великобританія (University of Surrey, UK)

Вага – це складна проблема для обговорення на консультації. Деяких пацієнтів нудить, коли вони чують слова «Вам потрібно скинути деяку вагу» при кожному візиті у клініку незалежно від того, чи вони прийшли з приводу болю в горлі, мазку шийки матки або можливої проблеми з серцем. Вони все життя могли почувати себе стигматизованими медичними працівниками і думають, що все, що інші коли-небудь бачать – це розмір їхнього тіла (all anyone ever sees is their body size). В той час, як це саме так для деяких індивідів, інші можуть ніколи не розглядати їхню вагу як проблему та можуть бути ображені або здивовані, якщо це питання буде піднятим. Деякі люди можуть просто не хотіти почути це повідомлення і вони блокують все сказане, думаючи, наприклад «що ви знаєте – ви худий / жирний / надто молодий / надто старий» або «наука завжди помиляється». Підняття питання ваги, виходячи з цього, потребує обережного керування з точки зору «коли», «як» та «що» казати людині з надмірною вагою.

(more…)

Самоефективність: віра «можу зробити», яка дозволяє людям змінити свій спосіб життя

Posted Posted in Motivation, Self-efficacy

By Ralf Schwarzer, Freie Universität Berlin, Germany and SWPS University of Social Sciences and Humanities, Poland

Changing behavior may often be desirable but difficult to do. For example, quitting smoking, eating healthily and sticking to a physical exercise regimen all require motivation, effort, and persistence. While many psychological factors play a role in behavior change, self-efficacy is one of the most important.

(more…)

Розповідання історій про турботу щодо інших

Posted Posted in Social Support

Ірина Тодорова, Центр досліджень психології здоров’я в Софії, Болгарія

Турбота про старіючих близьких, у яких, можливо, слабке здоров’я, може бути складним і заплутаним досвідом, що як приносить винагороджує, так і розчаровує. Медична наука допомагає людям жити довше, вести більш здоровий спосіб життя, а в деяких випадках може сповільнити зниження когнітивних функцій, яке часто відбувається з віком. Те, як сім’ї піклуються о літніх членах, а також значення старіння, деменції та догляду залежить від культурного контексту (cultural contexts). Більшість людей старіють вдома як члени своїх спільнот, що має психосоціальні переваги для літніх людей, а також для різних поколінь членів сім’ї. Водночас догляд за людьми з погіршенням здоров’я супроводжується фізичними зусиллями, психологічним навантаженням, горем, яке пов’язано з постійними втратами і, можливо, фінансовими труднощами для особи, яка здійснює догляд.

Нарративна психологія здоров’я (Narrative health psychology) спрямована на розуміння життєвого досвіду та здорового глузду людей в їхніх повсякденних контекстах за допомогою розповідання історій, особливо для того, щоб зрозуміти здоров’я та хвороби і пов’язані з ними зміни особистості. За допомогою нарративів (оповідань) люди можуть зрозуміти несподівані «біографічні розриви» (biographical disruptions) і створювати зв’язки між минулим, сьогоденням і майбутнім, а також послідовність у змінах особистості та стосунків. Пов’язуючи окремі події в безперервну історію, люди створюють пояснення того, що сталося, що це значить, і ким хто тепер став. Ми також побачили в нашому дослідженні з догляду (research on caregiving), що розповіді дозволяють особам, які забезпечують догляд, зрозуміти, як їх відносини з близькою людиною переглядаються з часом. Нарративна психологія здоров’я підкреслює, що історії мають кілька рівнів (multiple levels), таких як особистий, соціальний та культурний, які можуть висвітлювати відмінності в стані здоров’я. Розповіді  пацієнтів, їх формальних і неформальних піклувальників висвітлюються також у медицині (medicine), включаючи медичну практику та медичну освіту.

Турбота про людину, яка доглядає за хворим: Дослідники та практики зацікавилися тим, як можна підтримувати людину, яка забезпечує догляд за хворим. Оціночні дослідження показали, що різні підходи можуть бути корисними, і їх можна узагальнити в наступних групах:

  • Освіта та навчання – підвищення рівня знань про старіння та деменцію, їх стадії та симптоми;
  • Соціальна підтримка – надається однолітками в групах підтримки або в онлайн-форматах; і сім’єю, і друзями;
  • Перепочинок – соціальні мережі або організації можуть надати перепочинок від догляду, щоб полегшити втому у піклувальника;
  • Поведінка, що сприяє зміцненню здоров’я, для осіб, які здійснюють догляд, така як фізична активність, практика і заходи щодо зменшення стресу.

Ми також повинні підкреслити важливість захисту політики для підтримки неформальних піклувальників, пацієнтів та їхніх сімей. Наприклад, законодавча влада штату Массачусетс у відповідь на пропозиції сімей та фахівців у галузі охорони здоров’я, які підтримали з боку місцевого осередку Асоціації Альцгеймера, нещодавно прийняла Акт про масову хворобу Альцгеймера та деменцію (Mass Alzheimer’s and Dementia Act). Це законодавство буде підтримувати навчання медичних працівників діагностиці та надання допомоги пацієнтам з деменцією та їх сім’ям; забезпечувати адекватне повідомлення про діагноз; забезпечувати адекватну невідкладну допомогу та захист від жорстокого поводження.

Нарративна практика здоров’я: Нарративні практики є особистісно-орієнтованими, діалогічними та вбудованими в культурні та структурні контексти, в яких відбувається турбота. Нарративна практика осіб, які здійснюють догляд (Caregivers’ narrative practice), допомагає у створенні власного сенсу, а також підвищує їхню «нарративну компетентність» – слухати і пристосовуватися до історій та переживань людини, про яку вони піклуються.

Один висновок з мета-аналізу втручань (meta-analyses of interventions), спрямованих на поліпшення добробуту осіб, які здійснюють догляд, полягає в тому, що вони є найбільш ефективними, коли у них беруть участь як піклувальники, так і пацієнти. Існує кілька прикладів програм розповідання історій, які впровадженні в будинках для людей похилого віку (наприклад, «робота по створенню історії життя (‘life story work’) і «робота зі спогадами»). Хоча більшість з них зосереджується на людях похилого віку, деякі з них організовані як сумісні та об’єднані практики розповідання історій, які включають сім’ю та неформальних піклувальників.

Догляд за хворим може бути обтяжливою ситуацією для неформальних піклувальників, і вона переживається через історії, які сплітають разом втомлюваність і горе, і які служать для поглиблення відносин з близькими. Допомагаючи особам, які доглядають за хворими,  обмірковувати свої власні історії, можна сприяти досягненню оновленого відчуття смислу та мети.

З точки зору нарративної практики, ми пропонуємо для втілення наступні рекомендації для працівників охорони здоров’я, і які неформальні особи, що забезпечують догляд, можуть брати до уваги в своїх щоденних діях з догляду.

Практичні рекомендації:

  • Заохочуйте (неформальних) осіб, які здійснюють догляд, ділитися своїми історіями з догляду та зміною відносин зі своїм пацієнтом. Ставте відкриті питання («розкажіть про час, коли …») і слухайте зі співчуттям та заохочуйте піклувальників говорити з друзями або вступати до груп підтримки серед однолітків, де можна поділилися цими історіями.
  • Заохочуйте осіб, які забезпечують догляд, займатися написанням щоденників, читати та обмірковувати літературу та поезію. Роздуми над цими історіями є корисним засобом для осіб, які забезпечують догляд, зрозуміти, що відбувається в їхньому житті, і це може принести користь здоров’ю різними способами (in a number of different ways).
  • Визнайте, що історії піклувальників носять відносний характер, і запропонуйте, щоб доглядачі та люди, про яких вони турбуються, присвячували час спільному обговоренню свого спільного минулого та сьогодення. Дайте особам, які забезпечують догляд, ідеї про те, як викликати і з’єднати спогади з людиною про яку вони дбають (наприклад, переглядаючи старі фотографії, об’єкти, які втілюють спільні спогади, створюючи блоки пам’яті та колажі).
  • Ця практика розповідання історій вимагає часу для реалізації і може не знайти відгуку у всіх осіб, які здійснюють догляд. Тому їх слід обговорювати делікатно та обережно. Оскільки історії можуть викликати безліч емоцій, практика розповіді історії також може бути проведена в межух коротких зустрічей.

[перекладено Ольгою Габелковою, Оленою Луценко]

Мотивація і перші кроки до фізичної активності

Posted Posted in Goal setting, Motivation, Self-regulation

Кіган Кніттл (Keegan Knittle), Університет Хельсінкі, Фінляндія

Ось знайома історія з первинної медичної допомоги: в клініку потрапляє людина, яка, можливо, матиме вигоду від більшої фізичної активності. Ми обговорюємо її фізичну (не)активність, і, нарешті, людина каже, що вона просто не має мотивації до змінювання себе. Що повинен робити лікар? Як ми можемо мотивувати цю людину хоча б подумати про зміну її поведінки в кращій бік? Або, ще ліпше, як ми можемо допомогти їй сформувати добрі наміри, щоб бути активною?

(more…)

Позитивні психологічні інтервенції на роботі

Posted Posted in Intervention design, Interventions

Александра Мічел (Alexandra Michel), Федеральний інститут професійного здоров’я та безпеки (Federal Institute for Occupational Health and Safety), Німеччина та Гумбольтський університет Аннекатрін Хоппе (Annekatrin Hoppe, Humboldt Universität), Німеччина

Працівники проводять більшу частину свого часу неспання на роботі. Тому не дивно, що зниження вимог та підвищення ресурсів (наприклад, автономії, соціальної підтримки, самоефективності) на роботі є важливим для просування балансу між роботою та іншим життям, благополуччя і здоров’я працівників. За останні роки у дослідженнях вивчалися не лише способи відновлення від негативних наслідків робочого стресу, але також шляхи підняти ресурси та покращити у працівників благополуччя на роботі. Зокрема, введення позитивних психологічних інтервенцій на роботі (positive psychology interventions to the workplace) – це нова перспектива у галузі професійної психології здоров’я.  Позитивні психологічні інтервенції фокусуються на побудові ресурсів та запобіганні їх втрачанню та включають активності (activities), спрямовані на культивування позитивних відчуттів, поведінки та станів. У цьому блозі ми висвітлюємо три підходи, які можуть допомогти працівникам створити власні ресурси та підвищити благополуччя на роботі.

(more…)