Підняття питання ваги на консультації

Posted Posted in Uncategorized

Джейн Огден (Jane Ogden), Університет Суррея, Великобританія (University of Surrey, UK)

Вага – це складна проблема для обговорення на консультації. Деяких пацієнтів нудить, коли вони чують слова «Вам потрібно скинути деяку вагу» при кожному візиті у клініку незалежно від того, чи вони прийшли з приводу болю в горлі, мазку шийки матки або можливої проблеми з серцем. Вони все життя могли почувати себе стигматизованими медичними працівниками і думають, що все, що інші коли-небудь бачать – це розмір їхнього тіла (all anyone ever sees is their body size). В той час, як це саме так для деяких індивідів, інші можуть ніколи не розглядати їхню вагу як проблему та можуть бути ображені або здивовані, якщо це питання буде піднятим. Деякі люди можуть просто не хотіти почути це повідомлення і вони блокують все сказане, думаючи, наприклад «що ви знаєте – ви худий / жирний / надто молодий / надто старий» або «наука завжди помиляється». Підняття питання ваги, виходячи з цього, потребує обережного керування з точки зору «коли», «як» та «що» казати людині з надмірною вагою.

(more…)

Самоефективність: віра «можу зробити», яка дозволяє людям змінити свій спосіб життя

Posted Posted in Motivation, Self-efficacy

By Ralf Schwarzer, Freie Universität Berlin, Germany and SWPS University of Social Sciences and Humanities, Poland

Changing behavior may often be desirable but difficult to do. For example, quitting smoking, eating healthily and sticking to a physical exercise regimen all require motivation, effort, and persistence. While many psychological factors play a role in behavior change, self-efficacy is one of the most important.

(more…)

Розповідання історій про турботу щодо інших

Posted Posted in Social Support

Ірина Тодорова, Центр досліджень психології здоров’я в Софії, Болгарія

Турбота про старіючих близьких, у яких, можливо, слабке здоров’я, може бути складним і заплутаним досвідом, що як приносить винагороджує, так і розчаровує. Медична наука допомагає людям жити довше, вести більш здоровий спосіб життя, а в деяких випадках може сповільнити зниження когнітивних функцій, яке часто відбувається з віком. Те, як сім’ї піклуються о літніх членах, а також значення старіння, деменції та догляду залежить від культурного контексту (cultural contexts). Більшість людей старіють вдома як члени своїх спільнот, що має психосоціальні переваги для літніх людей, а також для різних поколінь членів сім’ї. Водночас догляд за людьми з погіршенням здоров’я супроводжується фізичними зусиллями, психологічним навантаженням, горем, яке пов’язано з постійними втратами і, можливо, фінансовими труднощами для особи, яка здійснює догляд.

Нарративна психологія здоров’я (Narrative health psychology) спрямована на розуміння життєвого досвіду та здорового глузду людей в їхніх повсякденних контекстах за допомогою розповідання історій, особливо для того, щоб зрозуміти здоров’я та хвороби і пов’язані з ними зміни особистості. За допомогою нарративів (оповідань) люди можуть зрозуміти несподівані «біографічні розриви» (biographical disruptions) і створювати зв’язки між минулим, сьогоденням і майбутнім, а також послідовність у змінах особистості та стосунків. Пов’язуючи окремі події в безперервну історію, люди створюють пояснення того, що сталося, що це значить, і ким хто тепер став. Ми також побачили в нашому дослідженні з догляду (research on caregiving), що розповіді дозволяють особам, які забезпечують догляд, зрозуміти, як їх відносини з близькою людиною переглядаються з часом. Нарративна психологія здоров’я підкреслює, що історії мають кілька рівнів (multiple levels), таких як особистий, соціальний та культурний, які можуть висвітлювати відмінності в стані здоров’я. Розповіді  пацієнтів, їх формальних і неформальних піклувальників висвітлюються також у медицині (medicine), включаючи медичну практику та медичну освіту.

Турбота про людину, яка доглядає за хворим: Дослідники та практики зацікавилися тим, як можна підтримувати людину, яка забезпечує догляд за хворим. Оціночні дослідження показали, що різні підходи можуть бути корисними, і їх можна узагальнити в наступних групах:

  • Освіта та навчання – підвищення рівня знань про старіння та деменцію, їх стадії та симптоми;
  • Соціальна підтримка – надається однолітками в групах підтримки або в онлайн-форматах; і сім’єю, і друзями;
  • Перепочинок – соціальні мережі або організації можуть надати перепочинок від догляду, щоб полегшити втому у піклувальника;
  • Поведінка, що сприяє зміцненню здоров’я, для осіб, які здійснюють догляд, така як фізична активність, практика і заходи щодо зменшення стресу.

Ми також повинні підкреслити важливість захисту політики для підтримки неформальних піклувальників, пацієнтів та їхніх сімей. Наприклад, законодавча влада штату Массачусетс у відповідь на пропозиції сімей та фахівців у галузі охорони здоров’я, які підтримали з боку місцевого осередку Асоціації Альцгеймера, нещодавно прийняла Акт про масову хворобу Альцгеймера та деменцію (Mass Alzheimer’s and Dementia Act). Це законодавство буде підтримувати навчання медичних працівників діагностиці та надання допомоги пацієнтам з деменцією та їх сім’ям; забезпечувати адекватне повідомлення про діагноз; забезпечувати адекватну невідкладну допомогу та захист від жорстокого поводження.

Нарративна практика здоров’я: Нарративні практики є особистісно-орієнтованими, діалогічними та вбудованими в культурні та структурні контексти, в яких відбувається турбота. Нарративна практика осіб, які здійснюють догляд (Caregivers’ narrative practice), допомагає у створенні власного сенсу, а також підвищує їхню «нарративну компетентність» – слухати і пристосовуватися до історій та переживань людини, про яку вони піклуються.

Один висновок з мета-аналізу втручань (meta-analyses of interventions), спрямованих на поліпшення добробуту осіб, які здійснюють догляд, полягає в тому, що вони є найбільш ефективними, коли у них беруть участь як піклувальники, так і пацієнти. Існує кілька прикладів програм розповідання історій, які впровадженні в будинках для людей похилого віку (наприклад, «робота по створенню історії життя (‘life story work’) і «робота зі спогадами»). Хоча більшість з них зосереджується на людях похилого віку, деякі з них організовані як сумісні та об’єднані практики розповідання історій, які включають сім’ю та неформальних піклувальників.

Догляд за хворим може бути обтяжливою ситуацією для неформальних піклувальників, і вона переживається через історії, які сплітають разом втомлюваність і горе, і які служать для поглиблення відносин з близькими. Допомагаючи особам, які доглядають за хворими,  обмірковувати свої власні історії, можна сприяти досягненню оновленого відчуття смислу та мети.

З точки зору нарративної практики, ми пропонуємо для втілення наступні рекомендації для працівників охорони здоров’я, і які неформальні особи, що забезпечують догляд, можуть брати до уваги в своїх щоденних діях з догляду.

Практичні рекомендації:

  • Заохочуйте (неформальних) осіб, які здійснюють догляд, ділитися своїми історіями з догляду та зміною відносин зі своїм пацієнтом. Ставте відкриті питання («розкажіть про час, коли …») і слухайте зі співчуттям та заохочуйте піклувальників говорити з друзями або вступати до груп підтримки серед однолітків, де можна поділилися цими історіями.
  • Заохочуйте осіб, які забезпечують догляд, займатися написанням щоденників, читати та обмірковувати літературу та поезію. Роздуми над цими історіями є корисним засобом для осіб, які забезпечують догляд, зрозуміти, що відбувається в їхньому житті, і це може принести користь здоров’ю різними способами (in a number of different ways).
  • Визнайте, що історії піклувальників носять відносний характер, і запропонуйте, щоб доглядачі та люди, про яких вони турбуються, присвячували час спільному обговоренню свого спільного минулого та сьогодення. Дайте особам, які забезпечують догляд, ідеї про те, як викликати і з’єднати спогади з людиною про яку вони дбають (наприклад, переглядаючи старі фотографії, об’єкти, які втілюють спільні спогади, створюючи блоки пам’яті та колажі).
  • Ця практика розповідання історій вимагає часу для реалізації і може не знайти відгуку у всіх осіб, які здійснюють догляд. Тому їх слід обговорювати делікатно та обережно. Оскільки історії можуть викликати безліч емоцій, практика розповіді історії також може бути проведена в межух коротких зустрічей.

[перекладено Ольгою Габелковою, Оленою Луценко]

Мотивація і перші кроки до фізичної активності

Posted Posted in Goal setting, Motivation, Self-regulation

Кіган Кніттл (Keegan Knittle), Університет Хельсінкі, Фінляндія

Ось знайома історія з первинної медичної допомоги: в клініку потрапляє людина, яка, можливо, матиме вигоду від більшої фізичної активності. Ми обговорюємо її фізичну (не)активність, і, нарешті, людина каже, що вона просто не має мотивації до змінювання себе. Що повинен робити лікар? Як ми можемо мотивувати цю людину хоча б подумати про зміну її поведінки в кращій бік? Або, ще ліпше, як ми можемо допомогти їй сформувати добрі наміри, щоб бути активною?

(more…)

Позитивні психологічні інтервенції на роботі

Posted Posted in Intervention design, Interventions

Александра Мічел (Alexandra Michel), Федеральний інститут професійного здоров’я та безпеки (Federal Institute for Occupational Health and Safety), Німеччина та Гумбольтський університет Аннекатрін Хоппе (Annekatrin Hoppe, Humboldt Universität), Німеччина

Працівники проводять більшу частину свого часу неспання на роботі. Тому не дивно, що зниження вимог та підвищення ресурсів (наприклад, автономії, соціальної підтримки, самоефективності) на роботі є важливим для просування балансу між роботою та іншим життям, благополуччя і здоров’я працівників. За останні роки у дослідженнях вивчалися не лише способи відновлення від негативних наслідків робочого стресу, але також шляхи підняти ресурси та покращити у працівників благополуччя на роботі. Зокрема, введення позитивних психологічних інтервенцій на роботі (positive psychology interventions to the workplace) – це нова перспектива у галузі професійної психології здоров’я.  Позитивні психологічні інтервенції фокусуються на побудові ресурсів та запобіганні їх втрачанню та включають активності (activities), спрямовані на культивування позитивних відчуттів, поведінки та станів. У цьому блозі ми висвітлюємо три підходи, які можуть допомогти працівникам створити власні ресурси та підвищити благополуччя на роботі.

(more…)

Розмова з пацієнтом: Що доктор чітко говорить та пацієнт чітко не розуміє.

Posted Posted in Communication

Анна Марія Пласс (Anne Marie Plass), Университетський медичний центр Геттінгену, Німеччина

Деякий час тому дерматолог, який працює як фахівець з псоріазу (хронічне захворювання шкіри) – спеціаліст в університетській лікарні, поскаржився мені на багатьох пацієнтів, які не дотримуються терапії, хоча взаємна мета була встановлена, і спільні рішення були зроблені.

Спільне прийняття рішень було визначено як «підхід, коли клініцисти і пацієнти обмінюються найкращими наявними фактами, коли стикаються з завданням прийняття рішень (decisions)», як правило, коли доступні два або більше варіантів лікування, або утягнуто більше ніж одну людини. Як пацієнти, так і лікарі сприяють процесу прийняття медичних рішень (decision-making process), і пацієнти отримують підтримку для розгляду варіантів досягнення очікуваних переваг та бажаних результатів. Спільні рішення стають все більш помітним у політиці охорони здоров’я (health care policy), оскільки багато професійних медичних працівників намагаються зробити все можливе для того, щоб діяти наскільки-можливо з орієнтацією на пацієнта (patient-centered). Тим більше, що такий спосіб спілкування з пацієнтом може поліпшити прихильність до терапії та довіру.

(more…)

Що відбувається з ліками, коли вони приходять додому?

Posted Posted in Medication adherence

Керрі Чемберлейн (Kerry Chamberlain), Університет Мессі, Окленд, Нова Зеландія

Що роблять люди з медикаментами після того, як вони потрапляють додому? Дивно, що дуже небагато досліджень намагалися відповісти на це питання. Але це важливо – більшість ліків споживається вдома під контролем самого споживача. Виписка ліків регулюється, але після того, як їх призначено і придбано, вважається, що вони приймаються так, як було рекомендовано. Люди також мають доступ та можуть використовувати широкий спектр лікарських препаратів без рецепту (наприклад, для полегшення болю), альтернативні ліки (наприклад, гомеопатичні препарати) та інші препарати, пов’язані зі здоров’ям, які не є ліками в буквальному сенсі (наприклад, харчові добавки, пробіотичні напої). Однак слід зазначити, що доступ до всіх форм медикаментозного лікування може значно відрізнятися (vary considerably) між країнами (countries).

(more…)

Як ставити цілі, які працюют

Posted Posted in Goal setting, Planning

Трейсі Ептон (Tracy Epton), Університет Манчестера, Великобританія

Постановка цілей – це популярна техніка

Існує багато різних технік, які можуть бути використані щоб змінити поведінку (93 згідно нещодавньому списку!) (93 according to a recent list!). Постановка цілей – це добре відома техніка, яку більшість людей використовували в певний момент. Встановлення цілей використовується благодійними організаціями (наприклад, «Проблема Алкоголю», британська благодійна організація, яка просить людей ставити цілі кинути пити протягом січня January), як частина рекламних програм втрати ваги (weight loss programmes) та навіть у електронний додатках з фітнесу (fitness apps). В одному нещодавньому огляді (recent review) розглянуті 384 перевірки ефективності постановки цілей у низці різних сфер щоб побачити чи постановка цілей реально працює, які типи цілей працюють краще та чи постановка цілей працює для кожного.

(more…)

Саморегуляція від теорії до практики: підтримка цілей до змін у ваших пацієнтів

Posted Posted in Self-regulation

Стен Маес та Вероник Де Гухт, Університет Лейдена, Нідерланди (By Stan Maes & Véronique De Gucht, Leiden University, Netherlands)

Протягом останніх десятиліть роль індивідуума у системі охорони здоров’я еволюціонувала від “дотримання медичних схем”, під чим малася на увазі слухняність; до “самоменеджменту”, що означає взяття на себе відповідальності за контроль над власним здоров’ям або хворобою. Це нещодавно розвинулося далі до ідеї “саморегуляції” – систематичного процесу, який включає в себе встановлення особистих цілей, пов’язаних зі здоров’ям та керування власною поведінкою для досягнення цих цілей. Щоб ілюструвати процес безперервної саморегуляції, ми вибрали стародавнє зображення “уроборос” (тобто змія, що їсть власний хвіст), щоб супроводжувати це повідомлення в блозі.

(more…)

На роботі рухайтесь більше, сидить менше: давайте не будемо сидіти під час розмови про це

Posted Posted in Interventions, Social Support

Стюарт Біддль, Університет Південного Квінсленда, Австралія (By Stuart Biddle, University of Southern Queensland, Australia)

Я пишу цей блог у День Валентина! Благодійна організація з просування здорового способу життя у Австралії, Bluearth, створила забавне відео, яке заохочує вас менше використовувати ваш стілець через «розрив з вашим стільцем» (подібно тому, як би ви порвали з вашим партнером, див. відео тут – here). Тож яка тут проблема? По суті, з урахуванням змін у способі праці, який властивий багатьом з нас, ми сидимо занадто багато, і як показали дослідження, це погано для нашого здоров’я. Наприклад, багато людей використовують транспорт, щоб попасти на роботу, більшу частину дня сидять за столом, їздять додому та сидять перед телевізором або комп’ютером більшу частину вечора. Тому робоче місце дозріло до зміни поведінки стосовно здоров’я. Але з такою звичною поведінкою, як сидіння, для якої характерні сильні соціальні норми, а також дизайн приміщень, що заохочує до якомога меншого руху порівняно зі зручним і приємним сидінням, як ми можемо щось змінити?

(more…)