Behavioural theory, Habit, Interventions, Public Health

Зміна поглядів щодо зміни поведінки 

Тереза Марто (Theresa Marteau), Кембриджський університет, Великобританія

Багато з нас відчувають труднощі з тим, щоб харчуватися більш здоровою їжею, менше вживати алкоголю, кинути палити або ходити пішки замість того, щоб їздити автомобілем. Це вірно навіть тоді, коли ми знаємо, що ці зміни принесуть користь нашому здоров’ю та планеті. Це стосується як психологів і фахівців із поведінкових наук, так і людей, яким ми намагаємося допомогти.

Ця боротьба не є наслідком нестачі сили волі. Проблема полягає в тому, що ми послідовно недооцінюємо, наскільки наше повсякденне середовище формує нашу поведінку, та переоцінюємо силу наших цінностей і намірів.

Чому одних знань недостатньо

Розглянемо персоналізовані прогнози здоров’я. Хіба просте повідомлення людині про її точний ризик розвитку діабету 2 типу або серцево-судинних захворювань не повинно мотивувати  її до змін? Однак дані свідчать про протилежне. П’ять систематичних оглядів, що включають десятки рандомізованих контрольованих досліджень, показують, що надання людям персоналізованих оцінок ризику, включаючи генетичні показники ризику (including genetic risk scores), має незначний вплив або взагалі не має впливу на їхню поведінку. Рівень фізичної активності, куріння, вживання алкоголю та нездорового харчування залишаються незмінними.

Так само, вчені-кліматологи (climate scientists) володіють детальними знаннями про зміну клімату, але часто літають не менше, ніж інші представники академічної спільноти. Одні лише знання рідко призводять до стійких змін поведінки (sustained behaviour change.). 

Справа у навколишньому середовищі

Моделі подвійного процесу (Dual Process Models) з поведінкових наук допомагають це пояснити. Наша поведінка регулюється двома взаємодіючими системами. Одна з них повільна, рефлексивна та спрямована на досягнення цілей. Ми використовуємо її для читання, вивчення нових навичок та протистояти спокусі. Інша система швидка, автоматична та керується сигналами: коли ми бачимо торт, ми його беремо. Коли наша обмежена рефлексивна здатність повністю зайнята, наша автоматична система реагує безпосередньо на сигнали довкілля (environmental cues). Саме тому зміна сигналів навколо нас є потужнішою за спроби змінити те, що знаходиться в нашій голові.

Найпотужніші сигнали навколишнього середовища підпадають під три «А»: доступність (affordability), наявність (availability) та привабливість (appeal). 

Доступність: ціна змінює поведінку

Підвищення цін на тютюнові вироби є найефективнішою політичною мірою для зниження куріння. Збільшення ціни на 10 % зменшує споживання тютюну (reduces tobacco use) приблизно на 4 %. Податки на газовані напої (Soda taxes) зменшують споживання солодких напоїв. Споживання фруктів та овочів зростає завдяки субсидіям (with subsidies), що знижують їхню ціну. 

Доступність: те, що доступне, обирають

У дослідженні за участю 20 000 працівників у 19 корпоративних їдальнях моя дослідницька група збільшила частку пропонованих обідів з меншою калорійністю та зменшила розмір порцій більш калорійних страв. Результат? Працівники почали купувати на 11,5 % менше калорій (11.5% fewer calories), оскільки стало легше обирати більш здорові варіанти. 

Привабливість: реклама працює

Припинення реклами та спонсорства з боку тютюнової, алкогольної та нездорової харчової промисловості (tobacco, alcohol, unhealthy food) знижує привабливість та купівлю їхньої продукції. Подібні ефекти очікуються для продуктів викопного палива (fossil fuel). Додавання чітких попереджувальних написів і видалення брендингу з продуктів також знижує їхню привабливість. В Юконі, Канада, маркування на алкоголі з чітким попередженням про рак внаслідок вживання алкоголю, зменшило продажі алкоголю (reduced alcohol sales) приблизно на 6 %. Стандартизоване пакування тютюнових виробів робить попереджувальні написи більш помітними (more visible). 

Чому регулювання важливе

Більшість заходів, які змінюють сигнали в нашому повсякденному житті з метою зміни поведінки, потребують регулювання (regulation), оскільки вони суперечать комерційним інтересам. Чотири галузі промисловості: тютюнова, алкогольна, харчова та викопне паливо – виробляють продукцію, яка щороку стає причиною щонайменше кожної четвертої смерті у світі (one in four deaths globally) та також більшої частини викидів парникових газів (greenhouse gas emissions), що сприяють потеплінню клімату.

Проте інформаційні кампанії та добровільне саморегулювання з боку галузі залишаються пріоритетними підходами. Ці галузі активно просувають цю перевагу через лобіювання, фінансування досліджень, які ставлять під сумнів регулювання та трактування державного втручання як обмеження свободи. 

Що необхідно змінити

Нам потрібно захистити докази та процес формування прийняття рішень від втручання корпорацій. Контроль над тютюном надає модель. Країни, які ухвалили Статтю 5.3 міжнародного договору (international treaty) з контролю над тютюном, захистили процес формування прийняття рішень від втручання індустрії, впровадили обґрунтовані заходи, які заснована на доказах, і мають нижчі показники куріння. Нам потрібно поширити цей захист на всі корпорації, що виробляють продукцію, яка руйнує наше здоров’я та завдає шкоди нашій планеті. Громадянські асамблеї (Citizen Assemblies) та інші форми дорадчої демократії, в яких громадяни співпрацюють з місцевими або національними органами влади, також демонструють значний потенціал як у збільшенні впливу громадян на формування прийняття рішень, так і посиленні доказів. 

Практичні рекомендації

Для медичних працівників

1. Починайте з середовища, а не з освіти. Працюючи з клієнтами або пацієнтами, визначайте сигнали навколишнього середовища, що запускають небажану поведінку. Замість того щоб зосереджуватися виключно на мотивації або знаннях, допомагайте людям змінювати їхнє безпосереднє оточення. Наприклад: тримайте фрукти на видному місці, а оброблені закуски поза полем зору; розміщуйте велосипеди в коридорах, а не в підвалах; використовуйте тарілки та склянки меншого розміру. 

2. Виступайте за зміни на робочому місці. Співпрацюйте зі своєю організацією, щоб збільшити наявність і зменшити ціну більш здорових варіантів харчування в їдальнях. Прості зміни, такі як введення страв на рослинній основі як варіант за замовчуванням з можливістю легкого відмовлення, можуть суттєво змінити поведінку.  

Для команд громадського здоров’я 

3. Робіть невидиме видимим. Використовуйте свої платформи, щоб повідомляти про те, як середовище формує поведінку. Оскаржуйте домінуючий наратив про те, що зміна поведінки передусім пов’язана з індивідуальною силою волі або знаннями. Дані показують, що йдеться про зміну контексту, а не лише про зміну способу мислення.  

4. Взаємодійте з політиками. Визначайте розриви між доказами та політикою як на місцевому, так і на національному рівнях. Пишіть політикам  конкретні рекомендації, підкріплені доказами. Багато хто з них сприйнятливі до експертної думки, особливо коли вона включає практичні рішення. Наприклад, мій лист міністру охорони здоров’я Великобританії  призвів до підготовки узагальнення доказів щодо зміни поведінки з метою підвищення тривалості здорового життя (increase healthy life expectancy). 

5. Формуйте коаліції для регулювання. Налагоджуйте зв’язки з організаціями, які виступають за політику, що заснована на доказах, у сферах тютюну, алкоголю, продуктів харчування та транспорту. Колективна адвокація є необхідною для протидії впливу промисловості. Шукайте можливості надавати узагальнення доказів, що підтримують більш жорстке регулювання, подібно до того, як контроль над тютюном досяг успіху завдяки скоординованій взаємодії експертів з політиками. 
Перекладач:           Ольга Габелкова

Read more
Goal setting, Habit, Interventions, Physical activity, Public Health, Self-regulation

Менше сидіти: невеликі зміни, що мають велике значення

Зофія Щука, (Zofia Szczuka), Університет соціальних і гуманітарних наук (SWPS), Польща та Університет Дікіна (Deakin University), Австралія  

Сидяча поведінка: більше, ніж просто «не бути активним»

Користь для здоров’я від збільшення фізичної активності широко відома. Але чи приділяємо ми таку ж увагу так званій «сидячій поведінці»?

Сидяча поведінка – це будь-яка діяльність, яку ми виконуємо сидячи або лежачи протягом дня та яка потребує дуже мало енергії нашого організму (bodies). Важливо підкреслити, що сидяча поведінка не те саме, що низька фізична активність. Ви можете щоранку бігати по 30 хвилин, але при цьому решту дня все одно проводити сидячи протягом тривалого часу на роботі або вдома. Це іноді описують як феномен «активного домосіда» (active couch potato), коли регулярні фізичні вправи співіснують з тривалим сидінням. Зменшення сидячої поведінки та збільшення фізичної активності є доповнювальними цілями у сучасних рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров’я (World Health Organization guidelines).

Ризики, пов’язані із сидячою поведінкою

Ми сидимо під час роботи, дзвінків, прийому їжі, подорожей та часу, проведеного у соціальних мережах. Дані (Data) свідчать про те, що багато медичних працівників, наприклад, лікарі загальної практики, проводять сидячи понад 10,5 годин протягом звичайного робочого дня. Ці цифри мають значення. Тривале сидіння підвищує ризик багатьох захворювань, таких як серцево-судинні хвороби, діабет, кілька видів раку та депресія (depression). Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, яку частину свого дня ви проводите сидячи та як часто перериваєте це? А як щодо людей, про яких ви піклуєтесь вдома та на роботі? Це питання, які варто обміркувати.

Чому це важливо для вас та ваших пацієнтів?

Те, скільки ви сидите та як часто рухаєтеся, може впливати не лише на ваше здоров’я, але й на те, як пацієнти сприймають ваші рекомендації щодо здоров’я. Дослідження показують, що коли пацієнти вважають свого медичного спеціаліста активним, вони відчувають більшу впевненість у власній активності (themselves). Для багатьох людей медичні спеціалісти є важливими ролевими моделями для наслідування; коли ви намагаєтесь зменшити загальний час сидіння або переривати його короткими активними паузами, ви підтримуєте власне здоров’я та водночас моделюєте здоровий розпорядок дня для своїх пацієнтів.

І навіть якщо ваша робота вже включає багато руху протягом дня, заохочення пацієнтів до зменшення сидячої поведінки залишається важливим, оскільки багато дорослих та дітей проводять більшу частину свого часу неспання сидячи (time sitting) – і ця цифра неухильно зростає з роками (rising over the years). Водночас громадська обізнаність щодо цієї проблеми залишається низькою (remains low).

Заміна сидіння рухом

Ви можете шукати прості способи замінити сидіння рухом. Дослідження (Evidence)  також свідчать про те, що ці зміни можуть бути легшими, якщо їх виконувати разом із близьким другом, романтичним партнером чи членом родини. Невеликі корективи можуть допомогти, наприклад, вийти з автобуса на одну зупинку раніше по дорозі на роботу або обрати більш активний спосіб провести час з родиною замість того, щоб сидіти перед екраном. А коли сидіння неминуче, короткі перерви на швидку прогулянку або розтяжку все одно можуть дати реальний ефект. Вставання з крісла хоча б на кілька хвилин покращує нашу концентрацію, настрій (focus, mood) та продуктивність (productivity). Часті перерви на рух також знижують рівень стресу, сонливість, біль або дискомфорт у тілі, ризик серцевих захворювань (stress levels, sleepiness, pain or body discomfort, cardiac risk,) та рівень глюкози в плазмі через дві години (two-hour plasma glucose).

 Різні патерни сидіння – різні наслідки для здоров’я

Навіть коли дві людини проводять однакову кількість часу сидячи, спосіб, у який цей час накопичується, може суттєво відрізнятися. І ця відмінність має значення для здоров’я. У дослідженні (study) з використанням акселерометрів ці відмінності були проілюстровані шляхом порівняння двох поведінкових профілів. «Пролонгатори» (ті, хто сидить довше) зазвичай сидять протягом тривалих безперервних періодів упродовж дня, часто роблячи лише кілька коротких перерв. «Переривачі» (ті, хто перериває сидіння), навпаки, часто встають, наприклад, під час телефонних розмов або коротких пауз між завданнями. Дослідники виявили, що люди, які частіше переривали сидіння, мали кращі метаболічні показники незалежно від загального часу сидячої поведінки та рівня фізичної активності помірної й високої інтенсивності. Особливо цікаво те, що в учасників із найвищого квартиля за кількістю перерв (найчастіші перерви) обхват талії був приблизно на 6 сантиметрів меншим, ніж у пролонгаторів із найнижчого квартиля.

Оскільки дослідження в цій галузі все ще перебувають на ранній стадії, офіційних рекомендацій щодо того, як часто слід переривати сидіння, наразі не існує. Водночас наявні докази свідчать про доцільність робити коротку перерву приблизно кожні 30 хвилин (about every 30 minutes). Скорочення загального часу сидіння та додавання коротких активних перерв протягом дня можуть мати значення як для вас, так і для людей, яких ви підтримуєте, незалежно від того, чи дотримуються рекомендовані рівні фізичної активності.

Практичні рекомендації

Ось практичні способи зменшити тривалість сидіння на роботі та вдома

Переривайте сидіння щоразу, коли це можливо: тривалі безперервні періоди сидіння є поширеними в клінічній практиці та під час офісної роботи. Навіть короткочасний рух, зокрема вставання, розтягування або нетривала прогулянка, допомагає переривати ці тривалі періоди сидіння (see examples).

Вбудовуйте рух у звичні дії: рух не обов’язково має бути окремим завданням. Ходьба під час телефонних розмов, між прийомами пацієнтів або дорогою по каву може накопичуватися протягом дня.

Виконуйте легкі завдання стоячи: читання нотаток, перевірка електронної пошти або перегляд телевізора не завжди потребують сидіння. Прості коригування, такі як піднята підставка для ноутбука або стіл для роботи стоячи, можуть зробити роботу стоячи звичною справою.

Використовуйте повсякденні справи як можливості для руху: домашні справи, доручення та дозвілля пропонують багато можливостей замінити сидіння легкою активністю: користування сходами, піші прогулянки на короткі відстані або рух під час перегляду телевізора.

Організуйте середовище так, щоб воно спонукало до руху: невеликі зміни в робочому та домашньому просторі можуть заохочувати рух без особливих зусиль, наприклад, розміщення предметів поза досяжністю, встановлення нагадувань про необхідність встати або тримання в пам’яті кількох простих вправ.

      Перекладач:        Ольга  Габелкова

Read more
Behavioural theory, Communication, Interventions, Public Health

Підтримка медичних працівників у роботі з ваганнями щодо вакцинації

Дон Голфорд (Dawn Holford), Брістольський університет (University of Bristol), Великобританія; Лінда Карлссон (Linda Karlsson), Туркуський університет (University of Turku), Фінляндія; Фредеріке Тауберт (Frederike Taubert), Ерфуртський університет (Erfurt University), Німеччина; Емма К. Андерсон (Emma C. Anderson), Брістольський університет (University of Bristol), Великобританія; Вірджинія К. Гулд (Virginia C. Gould), Брістольський університет (University of Bristol), Великобританія

Виправлення хибних уявлень щодо вакцинації  

Вакцинація є одним із найуспішніших інструментів громадського здоров’я: за оцінками, вона рятує близько шести життів щохвилини (save 6 lives every minute). Водночас вакцинація стикається з суспільним опором: стійка дезінформація підриває суспільну довіру до вакцин та створює серйозні виклики для медичних працівників, до професійних обов’язків яких належить проведення щеплень. Як медичним працівникам вдається орієнтуватися в потоці хибних наративів про вакцини? Що вони можуть сказати пацієнтам, які посилаються на ці наративи як на причини відмови від щеплення себе або своїх дітей?

Хоча може виникнути спокуса відповісти, наводячи факти, виправлення хибних уявлень про вакцини, які часто підживлюються дезінформацією, не зводиться лише до надання більшої кількості фактів (not as simple as sharing more factual information). Візьмемо, наприклад, давно спростований міф про зв’язок щеплень з аутизмом (long-debunked myth about vaccines and autism): незважаючи на десятиліття досліджень та численні докази того, що такого зв’язку не існує, медичні працівники продовжують стикатися з цим занепокоєнням  серед батьків. Міфи подібного роду є «липкими», оскільки вони грають на глибинних страхах людей, використовуючи сильні наративи, які на перший погляд здаються інтуїтивно зрозумілими (they play on people’s underlying fears, using strong narratives that appear intuitive at first glance). Крім того, їх можуть використовувати з політичними цілями (weaponised by those with political agendas), щоб підтримувати циркуляцію цих міфів у суспільстві.

Отже, що можуть сказати медичні працівники людині, яка має хибне уявлення про вакцини? Все починається з розуміння того, що саме мотивує переконання цієї людини. Уявімо двох батьків, Тіну та Тома. Обидва занепокоєні тим, що імунна система їхніх дітей не впорається з усіма рекомендованими щепленнями. Це ще одне поширене хибне уявлення: насправді доза вакцини є мізерною в порівняні з  реальною хворобою. Для Тома ця занепокоєність мотивована страхом можливих побічних ефектів, які може спричинити кожна вакцина. Для Тіни ця занепокоєність мотивована її прагненням, щоб у її дитини сформувався сильний «природний» імунітет до хвороб. Ці глибші причини поверхневої занепокоєності в психології відомі як «корені ставлення» (attitude roots), і саме вони можуть спонукати людей наполегливо триматися своїх хибних уявлень, навіть коли їм надають фактичну інформацію.

Часто в нас виникає природне бажання одразу виправляти хибні уявлення, які ми чуємо від інших. Однак дослідження свідчать, що коли ми спочатку підтверджуємо першопричини ставлення людей до вакцинації, вони стають більш сприятливі до виправлення міфів про вакцини (receptive to corrections of vaccine myths), що, своєю чергою, може підвищити їх рівень прийняття вакцинації. Так, щоб відповісти на занепокоєння Тома, доцільно насамперед запевнити його, що бажання захистити власну дитину є цілком природним. Натомість, реагуючи на занепокоєння Тіни, можливо, ефективніше почати з визнання того, що загалом прагнення уникати непотрібного медикаментозного втручання є обґрунтованим. Після встановлення з ними контакту та формування довіри ми можемо  переходити до опрацювання їхніх хибних уявлень і надання додаткової інформації щодо вакцинації.

Як ми можемо підготувати медичних працівників до розмов щодо вакцинації?

Найефективнішим способом подолання хибних уявлень щодо вакцинації є  використання індивідуальних підходів, заснованих на діалозі (dialogue-based approaches). Коли люди мають можливість обговорювати питання вакцинації з медичними працівниками, яким вони довіряють як джерелу медичних порад, це може бути надзвичайно ефективним для підвищення рівня охоплення вакцинацією (highly effective at raising vaccine uptake). Одним із прикладів такого підходу є емпатичо спростовне інтерв’ю (Empathetic Refutational Interview) – чотириетапна модель, призначена для структурування розмов про вакцинацію з використанням науково обґрунтованих методів, описаних вище, для формування довіри та робота з хибними уявленнями з одночасною повагою до глибинних настановок і мотивацій людей. Цей підхід було розроблено в межах проекту JITSUVAX (JITSUVAX project), і він спирається на інші діалогічні методи, зокрема мотиваційне інтерв’ю (Motivational Interviewing).

Водночас ведення шанобливого діалогу з пацієнтами щодо вакцинації не завжди є легким завданням. Медичні працівники можуть побоюватися виникнення конфлікту (worry about provoking conflict) під час обговорення. Крім того, багато медичних працівників не отримують спеціальної підготовки (do not receive training), яка б готувала їх до таких розмов. Більше того, навіть у тих випадках, коли медичні працівники проходять навчання або отримують рекомендації для виконання цієї важливої професійної ролі, воно зазвичай ґрунтується на інформаційно-орієнтованому підході (rely on an information-based approach), що передбачає просте надання пацієнтам фактів,  і на практиці це може виявитися контрпродуктивним. У межах проекту JITSUVAX було проведено інтерв’ю з медичними працівниками, під час яких вони описували свою потребу в цілеспрямованій підтримці та конкретних стратегіях, які вони  можуть використовувати для роботи з хибними уявленнями пацієнтів щодо вакцинації.

У межах проекту JITSUVAX (JITSUVAX project) було розроблено інструменти для підтримки медичних працівників у використанні емпатично спростовного інтерв’ю під час розмов про вакцинацію:

  • Веб-ресурси (Web resources), що допомагають медичним працівникам зрозуміти 11 «коренів ставлення», які лежать в основі хибних уявлень щодо вакцинації.
  • Методичні рекомендації (Guidance) щодо використання емпатично спростовного інтерв’ю для покращення розмов з питань вакцинації.
  • Навчання медичних працівників (Training) використанню методу емпатично спростувного інтерв’ю.

Ми провели навчальні семінари для медичних працівників у різних країнах Європи. Учасники навчання повідомили про суттєве та стійке покращення як своїх навичок, так і впевненості у проведенні розмов щодо вакцинації після проходження навчання. У Румунії медичні працівники, які пройшли навчання за методами емпатично спростовного інтерв’ю тамотиваційного інтерв’ю, відзначили збільшення кількості записів на щеплення після консультацій порівняно з медичними працівниками, які не проходили навчання.

Наш досвід узгоджується з висновками Всесвітньої організації охорони здоров’я (World Health Organization), які свідчать про те, що навчання медичних працівників комунікативним навичкам сприяє підвищенню їхньої впевненості під час проведення розмов щодо вакцинації та є доцільною інвестицією (worthwhile investment).

Практичні рекомендації 

Для практикуючих фахівців:

  • Як медичний працівник, ви займаєте унікальну позицію довіри, коли йдеться про медичні поради. Усвідомте, що саме ваші розмови з пацієнтами можуть мати вирішальне значення у їхніх рішеннях щодо вакцинації.
  • Розуміння коренів настанов ваших пацієнтів може суттєво допомогти вам під час розмови. Ви можете розглядати це як своєрідну діагностику ситуації, що дозволяє зрозуміти, як підійти до занепокоєнь пацієнта. Методи, які допомагають на цьому діагностичному етапі, включають завдання з використанням відкритих питань (наприклад, «Яка інформація могла б підтримати ваше рішення?») замість закритих («Чи можу я надати вам деяку інформацію?»), а також практику активного слухання з відображенням висловлювань пацієнта.
  • Існують ефективні, доказово обґрунтовані способи розвіювань міфів щодо вакцинації зі збереженням довірливого контакту. Пройдіть  навчання цим методам, щоб зміцнити власну впевненість та комунікативні навички у веденні розмов щодо вакцинації.
  • Вас може турбувати, що розмова з пацієнтами займає більше часу, ніж передбачає консультація. Водночас такі комунікативні підходи, як емпатично спростовне інтерв’ю, надають техніки, які дозволяють максимально ефективно використати час розмови, навіть якщо у вас є лише кілька хвилин. Побудова довіри та створення підґрунтя для майбутніх обговорень є кращою стратегією, ніж передавання інформації, яка не буде сприйнята позитивно.
  • Продовжуйте практикувати навички та методи комунікації, яким ви навчилися – вони, зазвичай, вдосконалюються, чим більше ви їх використовуєте.

    Перекладач:             Ольга Габелкова

Read more
E-health, Mental Health

Переосмислення старіння для підтримання активності та здоров’я

Аїна Чалабаєв (Aïna Chalabaev), Університет Гренобль Альпи (Grenoble Alpes University), Франція

Як зазначалося в попередній публікації (post), користь регулярної фізичної активності для здоров’я людей віком 65 років і старше є добре встановленим фактом. Всесвітня організація охорони здоров’я (World Health Organization) розробила чіткі рекомендації щодо обсягу та типу фізичної активності, які пов’язані із покращенням показників здоров’я. Проте люди похилого віку (older people), як і раніше,  залишаються однією з найменш активних груп населення у всьому світі.

(more…)

Read more
Interventions, Self-regulation

MyLifeTool: Орієнтований на людину, цілісний підхід до самокерування хронічними захворюваннями

Доктор Стефані Килинч (Stephanie Kılınç), Університет Тіссайду, Великобританія, та Джо Коул (Jo Cole), Неврологічний альянс Тіс-Веллі, Дарема та Північного Йоркшира, Великобританія

Хронічні захворювання становлять одну з головних проблем для систем охорони здоров’я в усьому світі через їхню високу поширеність (high prevalence) і значний тягар захворюваності, включаючи їхній вагомий вплив на тривалість життя скориговану з урахуванням на інвалідність (disease burden, including their significant impact on disability-adjusted life years.). Ці захворювання  також мають важливий негативний вплив на якість життя, що пов’язані зі здоров’ям (negative impact on health-related quality of life) та  з вищими показниками рівня тривожності та депресії (higher rates of anxiety and depression), ніж серед населення загалом.

(more…)

Read more
Interventions, Public Health

Над водою: переосмислення профілактики утоплення на всіх рівнях

Кайра Гамільтон (Kyra Hamilton), Університет Гріффіта, Австралія та Емі Педен (Amy Peden), Університет Нового Південного Уельсу, Австралія

Утоплення є однією з провідних, хоча значною мірою запобіжних (yet largely preventable) причин смерті та травм, яка досі залишається недооціненою. Одне з поширених хибних уявлень утоплення (definition of drowning)  полягає в тому, що утоплення не завжди є смертельним. Визначення утоплення було переглянуто, щоб уточнити: утоплення – це процес, а не результат. Результатом процесу утоплення може бути смерть (фатальне утоплення) або виживання із збереженням або відсутністю травм, таких як дитячий церебральний параліч та інші неврологічні розлади, спричинені нестачею кисню в мозку (нефатальне утоплення). Такі терміни, як «сухе утоплення», «вторинне утоплення» або «майже утоплення», часто вживаються у засобах масової інформації, але вони є застарілими та неточними з медичної точки зору, тому настав час припинити їх використання.

(more…)

Read more
Habit

Старі звички невикорінні: руйнування небажаної звичної поведінки

Аннабель Стоун (Annabel Stone) та Філіппа Лаллі (Phillippa Lally), Університет Суррея (University of Surrey), Великобританія

Новий рік часто стає часом, коли ми прагнемо змін, сповнені рішучості сформувати нові звички (new habits) та залишити шкідливі в минулому – саме тоді, коли годинник б’є північ. Ми здуваємо пил із кросівок, наповнюємо візки у супермаркеті свіжими фруктами та овочами… хто не думав: «Новий рік, нова я»? Але чому через місяць наші кросівки побували надворі лише кілька разів, а фрукти починають вкриватися пліснявою? Схоже, старі звички таки перейшли з нами у новий рік (New Year).

(more…)

Read more
Communication, Interventions, Physical activity

Кожна медична консультація має значення: сприяння фізичній активності в медичних закладах

Аманда Дейлі (Amanda Daley), Університет Лафборо, Великобританія

ликобританії та Ірландії ініціатива «Кожен контакт має значення» (Making Every Contact Count) спрямована на використання тисяч консультацій, які щодня проводяться між фахівцями охорони здоров’я та пацієнтами, для сприяння здоровим змінам у поведінці. Зокрема, ініціатива «Кожен контакт має значення» (Making Every Contact Count) спрямована на те, щоб дати можливість і заохотити медичних працівників використовувати природні можливості, що виникають у повсякденній практиці, для проведення коротких втручань щодо зміни поведінки пацієнтів у відношенні до здоров’я. Успіх таких ініціатив, як «Кожен контакт має значення», залежить від готовності медичних працівників щодня проводити ці бесіди під час консультацій. Ініціатива «Кожен контакт має значення» враховується для всіх і не обмежується окремими медичними працівниками, службами охорони здоров’я або пацієнтами. З цих причин ініціатива «Кожен контакт має значення» може сприяти скороченню нерівності у сфері охорони здоров’я, оскільки ідея полягає у застосуванні інклюзивного підходу, за якого всі пацієнти отримують цю підтримку під час консультацій. (more…)

Read more
Cancer, Fear

Що, якщо хвороба повернеться?Питання, яке непокоїть тих, хто пройшов лікування раку та їхніх близьких

Гозде Озакінчі (Gozde Ozakinci), Університет Стерлінга

Рак значною мірою асоціюється зі страшною статистикою. Наприклад, із такою, як «у кожної другої людини протягом життя розвинеться певна форма раку» («1 in 2 people will develop some form of cancer in their lifetime»). Однак існують й обнадійливі дані, які свідчать про те, що показники виживання при раку поліпшуються (cancer survival rates are improving). За останніми даними за 2018 рік , у світі налічується майже 44 мільйони людей, які пережили діагноз та лікування раку (there are nearly 44 million people who survived the cancer diagnosis and treatment in the world). Це є обнадійливою новиною для тих, хто зіткнувся з діагнозом раку та пройшов лікування.

(more…)

Read more
Communication

Розуміння того, що впливає на донорство органів

Доктор Лі Шеферд (Lee Shepherd), Університет Нортумбрії, Великобританія, і професор Ронан Е. О’Керролл (Ronan E. O’Carroll), Університет Стірлінга, Великобританія, і професор Імон Фергюсон (Eamonn Ferguson), Університет Ноттінгема, Великобританія  

Існує багато історій про те, як трансплантація органів померлого стала дорогою в життя для людей (offered a lifeline for people). Дійсно, кожен померлий донор органів може змінити життя до дев’яти людей (lives of up to nine people). Однак доступних для трансплантації органів занадто мало. Цей дефіцит призводить до великих списків очікування та до людей, які вмирають до того, як вони отримають орган. Тому нам необхідно зрозуміти, які чинники впливають на ймовірність того, що хтось пожертвує свої органи після смерті. 

(more…)

Read more