Кайра Гамільтон (Kyra Hamilton), Університет Гріффіта, Австралія та Емі Педен (Amy Peden), Університет Нового Південного Уельсу, Австралія
Утоплення є однією з провідних, хоча значною мірою запобіжних (yet largely preventable) причин смерті та травм, яка досі залишається недооціненою. Одне з поширених хибних уявлень утоплення (definition of drowning) полягає в тому, що утоплення не завжди є смертельним. Визначення утоплення було переглянуто, щоб уточнити: утоплення – це процес, а не результат. Результатом процесу утоплення може бути смерть (фатальне утоплення) або виживання із збереженням або відсутністю травм, таких як дитячий церебральний параліч та інші неврологічні розлади, спричинені нестачею кисню в мозку (нефатальне утоплення). Такі терміни, як «сухе утоплення», «вторинне утоплення» або «майже утоплення», часто вживаються у засобах масової інформації, але вони є застарілими та неточними з медичної точки зору, тому настав час припинити їх використання.
Хто тоне і де відбуваються утоплення?
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2021 році в усьому світі від утоплення загинуло близько 300 000 осіб (300,000 people) – це понад 30 людей щогодини. Проте ця цифра не враховує, серед іншого, випадки утоплення, що пов’язані з повенями та інцидентами на водному транспорті, такими як перекидання човнів або затоплення поромів. У країнах із високим рівнем доходу, таких як Австралія, урахування таких подій підвищує показники утоплення приблизно на 40% (raises drowning rates by 40%); у країнах із низьким та середнім рівнем доходу це збільшення, ймовірно, ще вище.
Перший Глобальний звіт ВООЗ про стан справ у галузі попередження утоплення (Global Status Report on Drowning Prevention) зазначає, що діти до п’яти років становлять 24% усіх випадків утоплення у світі, а ще 19% припадає на дітей віком 5-14 років. Показники утоплення у країнах із низьким і середнім рівнем доходу втричі вищі, і ці країни становлять 92% усіх смертельних випадків утоплення. Рівень смертності від утоплення серед чоловіків удвічі вищий, ніж серед жінок. Для маленьких дітей зонами найбільшого ризику є басейни та водойми поблизу будинку, тоді як для дорослих підвищений ризик спостерігається у природних водоймах, таких як річки, озера, водосховища, пляжі та океани.
Що підвищує ризик і які заходи ефективні для запобігання утопленням?
Крім віку, статі та місця проживання, існує низка інших факторів, що підвищують ризик утоплення. До них відносяться, наприклад, індивідуальні навички та поведінка, такі як уміння плавати, уміння заходити в паводкові води, вживання алкоголю (swimming competence, entering floodwaters, alcohol consumption), а також наявність супутніх захворювань (underlying medical conditions), які можуть підвищувати вразливість.
Інші фактори стосуються самого водоймища: чи є нагляд за дітьми та встановлені огорожі, що запобігають випадковому доступу (unintended access); здатність оцінювати та впевнено справлятися з властивими природним водам небезпеками; поінформованість про зворотні течії (awareness of rip currents), сильні потоки та підводні перешкоди, такі як зачепи у річках; а також вибір людьми місць для купання під наглядом, таких як громадські басейни з рятувальниками або патрульовані пляжі.
На ризик утоплення впливають і багато інших факторів, але, на щастя, існують стратегії профілактики, які базуються на доказах (evidence-based prevention strategies). Наприклад, в Австралії законодавство про огородження басейнів у поєднанні з освітніми програмами та заходами контролю за дотриманням правил дозволило зменшити кількість випадків утоплення дітей у басейнах більш ніж на 50% (reduced child drowning fatalities in swimming pools by over 50%). Аналогічно, програми навчання виживанню у воді для дітей шкільного віку в Бангладеш довели свою економічну ефективність (cost effective) і суттєво знизили показники дитячої смертності від утоплення.
Закони, які вимагають дотримання правил безпеки на човнах та судах, наприклад, використання рятувальних жилетів (like wearing lifejackets), допомагають знизити ризик утоплення під час водних подорожей. Водночас, постійні дослідження проблеми утоплення, включаючи ведення та аналіз реєстрів випадків утоплення (drowning registries), допомагають нам краще зрозуміти цю проблему і знайти більш ефективні способи її запобігання.
Системні стратегії («S-подібні») (System-level (“s-frame”) strategies), такі як згадані вище закони та нормативні акти, можуть сприяти формуванню безпечнішої поведінки серед усього населення. Однак у поєднанні з інтервенціями на індивідуальному рівні («I-подібні») (combined with individual-level (“i-frame”) interventions), такими як освітні програми, соціальне схвалення та навчання навичкам, загальний ефект від запобігання утопленню може бути ще більшим.
Дослідження показують, що спосіб мислення та емоційне сприйняття людей відіграють важливу роль у їхніх діях, спрямованих на збереження здоров’я, включно із забезпеченням безпеки на воді. Наприклад, такі речі, як попередній досвід; переконання щодо переваг та недоліків безпечної поведінки та впевненість у власній здатності діяти (beliefs about the advantages and disadvantages of safety behaviours and confidence in ability to act); планування дій; а також сприйняття ризику, соціальний тиск і роль, яку людина себе бачить (perceptions of risk, social pressures, and roles people see themselves in) – все це впливає на те, чи вживає людина заходів щодо запобігання утопленню.
Тільки одного знання правил безпеки на воді недостатньо для довгострокової зміни поведінки. Саме тому програми профілактики утоплення повинні використовувати перевірені психологічні стратегії (proven psychological strategies), щоб дійсно впливати на ситуацію. Замість того, щоб лише попереджати про небезпеку, вони повинні зосереджувати увагу на позитивних перевагах безпеки, наприклад, на безпечних розвагах. Вони також повинні показати, що безпека на воді є нормальною частиною життя, залучаючи друзів та родину. Зміцнення впевненості, обмеження доступу до небезпечних місць та заохочення людей планувати свої дії та стежити за своїми звичками у сфері безпеки – все це сприяє довгостроковим змінам.
Що ми можемо зробити для зниження ризику утоплення в майбутньому?
З 2000 року кількість смертельних випадків утоплення у світі знизилася на 38% (38% since 2000), що є значним досягненням. Проте прогрес скрізь був нерівномірним. Деякі регіони, особливо регіони з обмеженими ресурсами, як і раніше, стикаються з серйозними проблемами, включаючи зростаючі ризики, що пов’язані зі зміною клімату та морською міграцією. Для подальшого руху вперед нам потрібні практичні рішення, що поєднують як індивідуальні заходи (наприклад, зміну ставлення до безпеки на воді), так і масштабніші системні зміни (наприклад, покращення інфраструктури та політики). У цих зусиллях може брати участь широке коло зацікавлених сторін, таких як уряди, громади, неурядові організації та окремі особи, які можуть зробити вагомий внесок у запобігання утопленням як на індивідуальному, так і на системному рівнях.
Практичні рекомендації
- Сприяння запровадженню більш суворих законів, освітніх програм та забезпечення дотримання правил для запобігання утопленню.Це включає такі заходи, як встановлення огорож для басейнів (pool fencing legislation), стандарти безпеки та маркування для переносних басейнів (portable pools), а також створення зон вільних від алкоголю у місцях підвищеного ризику, таких як пляжі та річки. Це також означає, що безпека на воді повинна стати частиною ширшої системи, наприклад, уроки плавання в школах та заходи щодо забезпечення безпеки під час повеней у рамках поетапної програми ліцензування водіїв (graduated driver licensing schemes).
- Пропаганда безпеки на воді шляхом акценту на тому, що люди думають і відчувають із цього приводу. Це включає формування позитивних настанов, наприклад, розуміння переваг носіння рятувальних жилетів (wearing lifejackets) або спостереження за дітьми (watching children) у воді. Також це передбачає підвищення впевненості людей у їх здатності залишатися в безпеці, наприклад, уникання водіння в умовах повені, носіння рятувальних жилетів під час катання на човні та обмеження вживання алкоголю біля води (alcohol around water.).
- Завчасне планування водних розваг. Це означає, що люди повинні продумати заходи безпеки, наприклад, взяти із собою рятувальні жилети або вибрати безпечний маршрут повернення додому під час повені (choosing a safe route home during floods), перш ніж вирушати в дорогу. Підготовка допомагає запобігти утопленню та забезпечує безпеку для всіх.
- Зробіть дотримання правил безпеки на воді звичною частиною повсякденного життя, наприклад, носіння рятувальних жилетів, уважне спостереження за дітьми та відмова від вживання алкоголю біля води. Коли така поведінка стає нормою і підтримується друзями та родиною, дедалі все більше людей дотримуються її, що забезпечує безпеку для всіх.
- Відзначайте Всесвітній день запобігання утопленню (World Drowning Prevention Day) 25 липня. Зупиніться, щоб згадати тих, чиє життя було втрачено через утоплення та поміркуйте над тим, як ми можемо зробити водні розваги безпечнішими. Візьміть на себе зобов’язання заохотити когось навчитися плавати, самі відвідайте уроки плавання, підвищуйте обізнаність про запобігання утопленням або просто насолоджуйтеся водою, демонструючи безпечну поведінку для інших.
Перекладач: Ольга Габелкова
