Дон Голфорд (Dawn Holford), Брістольський університет (University of Bristol), Великобританія; Лінда Карлссон (Linda Karlsson), Туркуський університет (University of Turku), Фінляндія; Фредеріке Тауберт (Frederike Taubert), Ерфуртський університет (Erfurt University), Німеччина; Емма К. Андерсон (Emma C. Anderson), Брістольський університет (University of Bristol), Великобританія; Вірджинія К. Гулд (Virginia C. Gould), Брістольський університет (University of Bristol), Великобританія
Виправлення хибних уявлень щодо вакцинації
Вакцинація є одним із найуспішніших інструментів громадського здоров’я: за оцінками, вона рятує близько шести життів щохвилини (save 6 lives every minute). Водночас вакцинація стикається з суспільним опором: стійка дезінформація підриває суспільну довіру до вакцин та створює серйозні виклики для медичних працівників, до професійних обов’язків яких належить проведення щеплень. Як медичним працівникам вдається орієнтуватися в потоці хибних наративів про вакцини? Що вони можуть сказати пацієнтам, які посилаються на ці наративи як на причини відмови від щеплення себе або своїх дітей?
Хоча може виникнути спокуса відповісти, наводячи факти, виправлення хибних уявлень про вакцини, які часто підживлюються дезінформацією, не зводиться лише до надання більшої кількості фактів (not as simple as sharing more factual information). Візьмемо, наприклад, давно спростований міф про зв’язок щеплень з аутизмом (long-debunked myth about vaccines and autism): незважаючи на десятиліття досліджень та численні докази того, що такого зв’язку не існує, медичні працівники продовжують стикатися з цим занепокоєнням серед батьків. Міфи подібного роду є «липкими», оскільки вони грають на глибинних страхах людей, використовуючи сильні наративи, які на перший погляд здаються інтуїтивно зрозумілими (they play on people’s underlying fears, using strong narratives that appear intuitive at first glance). Крім того, їх можуть використовувати з політичними цілями (weaponised by those with political agendas), щоб підтримувати циркуляцію цих міфів у суспільстві.
Отже, що можуть сказати медичні працівники людині, яка має хибне уявлення про вакцини? Все починається з розуміння того, що саме мотивує переконання цієї людини. Уявімо двох батьків, Тіну та Тома. Обидва занепокоєні тим, що імунна система їхніх дітей не впорається з усіма рекомендованими щепленнями. Це ще одне поширене хибне уявлення: насправді доза вакцини є мізерною в порівняні з реальною хворобою. Для Тома ця занепокоєність мотивована страхом можливих побічних ефектів, які може спричинити кожна вакцина. Для Тіни ця занепокоєність мотивована її прагненням, щоб у її дитини сформувався сильний «природний» імунітет до хвороб. Ці глибші причини поверхневої занепокоєності в психології відомі як «корені ставлення» (attitude roots), і саме вони можуть спонукати людей наполегливо триматися своїх хибних уявлень, навіть коли їм надають фактичну інформацію.
Часто в нас виникає природне бажання одразу виправляти хибні уявлення, які ми чуємо від інших. Однак дослідження свідчать, що коли ми спочатку підтверджуємо першопричини ставлення людей до вакцинації, вони стають більш сприятливі до виправлення міфів про вакцини (receptive to corrections of vaccine myths), що, своєю чергою, може підвищити їх рівень прийняття вакцинації. Так, щоб відповісти на занепокоєння Тома, доцільно насамперед запевнити його, що бажання захистити власну дитину є цілком природним. Натомість, реагуючи на занепокоєння Тіни, можливо, ефективніше почати з визнання того, що загалом прагнення уникати непотрібного медикаментозного втручання є обґрунтованим. Після встановлення з ними контакту та формування довіри ми можемо переходити до опрацювання їхніх хибних уявлень і надання додаткової інформації щодо вакцинації.
Як ми можемо підготувати медичних працівників до розмов щодо вакцинації?
Найефективнішим способом подолання хибних уявлень щодо вакцинації є використання індивідуальних підходів, заснованих на діалозі (dialogue-based approaches). Коли люди мають можливість обговорювати питання вакцинації з медичними працівниками, яким вони довіряють як джерелу медичних порад, це може бути надзвичайно ефективним для підвищення рівня охоплення вакцинацією (highly effective at raising vaccine uptake). Одним із прикладів такого підходу є емпатичо спростовне інтерв’ю (Empathetic Refutational Interview) – чотириетапна модель, призначена для структурування розмов про вакцинацію з використанням науково обґрунтованих методів, описаних вище, для формування довіри та робота з хибними уявленнями з одночасною повагою до глибинних настановок і мотивацій людей. Цей підхід було розроблено в межах проекту JITSUVAX (JITSUVAX project), і він спирається на інші діалогічні методи, зокрема мотиваційне інтерв’ю (Motivational Interviewing).
Водночас ведення шанобливого діалогу з пацієнтами щодо вакцинації не завжди є легким завданням. Медичні працівники можуть побоюватися виникнення конфлікту (worry about provoking conflict) під час обговорення. Крім того, багато медичних працівників не отримують спеціальної підготовки (do not receive training), яка б готувала їх до таких розмов. Більше того, навіть у тих випадках, коли медичні працівники проходять навчання або отримують рекомендації для виконання цієї важливої професійної ролі, воно зазвичай ґрунтується на інформаційно-орієнтованому підході (rely on an information-based approach), що передбачає просте надання пацієнтам фактів, і на практиці це може виявитися контрпродуктивним. У межах проекту JITSUVAX було проведено інтерв’ю з медичними працівниками, під час яких вони описували свою потребу в цілеспрямованій підтримці та конкретних стратегіях, які вони можуть використовувати для роботи з хибними уявленнями пацієнтів щодо вакцинації.
У межах проекту JITSUVAX (JITSUVAX project) було розроблено інструменти для підтримки медичних працівників у використанні емпатично спростовного інтерв’ю під час розмов про вакцинацію:
- Веб-ресурси (Web resources), що допомагають медичним працівникам зрозуміти 11 «коренів ставлення», які лежать в основі хибних уявлень щодо вакцинації.
- Методичні рекомендації (Guidance) щодо використання емпатично спростовного інтерв’ю для покращення розмов з питань вакцинації.
- Навчання медичних працівників (Training) використанню методу емпатично спростувного інтерв’ю.
Ми провели навчальні семінари для медичних працівників у різних країнах Європи. Учасники навчання повідомили про суттєве та стійке покращення як своїх навичок, так і впевненості у проведенні розмов щодо вакцинації після проходження навчання. У Румунії медичні працівники, які пройшли навчання за методами емпатично спростовного інтерв’ю тамотиваційного інтерв’ю, відзначили збільшення кількості записів на щеплення після консультацій порівняно з медичними працівниками, які не проходили навчання.
Наш досвід узгоджується з висновками Всесвітньої організації охорони здоров’я (World Health Organization), які свідчать про те, що навчання медичних працівників комунікативним навичкам сприяє підвищенню їхньої впевненості під час проведення розмов щодо вакцинації та є доцільною інвестицією (worthwhile investment).
Практичні рекомендації
Для практикуючих фахівців:
- Як медичний працівник, ви займаєте унікальну позицію довіри, коли йдеться про медичні поради. Усвідомте, що саме ваші розмови з пацієнтами можуть мати вирішальне значення у їхніх рішеннях щодо вакцинації.
- Розуміння коренів настанов ваших пацієнтів може суттєво допомогти вам під час розмови. Ви можете розглядати це як своєрідну діагностику ситуації, що дозволяє зрозуміти, як підійти до занепокоєнь пацієнта. Методи, які допомагають на цьому діагностичному етапі, включають завдання з використанням відкритих питань (наприклад, «Яка інформація могла б підтримати ваше рішення?») замість закритих («Чи можу я надати вам деяку інформацію?»), а також практику активного слухання з відображенням висловлювань пацієнта.
- Існують ефективні, доказово обґрунтовані способи розвіювань міфів щодо вакцинації зі збереженням довірливого контакту. Пройдіть навчання цим методам, щоб зміцнити власну впевненість та комунікативні навички у веденні розмов щодо вакцинації.
- Вас може турбувати, що розмова з пацієнтами займає більше часу, ніж передбачає консультація. Водночас такі комунікативні підходи, як емпатично спростовне інтерв’ю, надають техніки, які дозволяють максимально ефективно використати час розмови, навіть якщо у вас є лише кілька хвилин. Побудова довіри та створення підґрунтя для майбутніх обговорень є кращою стратегією, ніж передавання інформації, яка не буде сприйнята позитивно.
- Продовжуйте практикувати навички та методи комунікації, яким ви навчилися – вони, зазвичай, вдосконалюються, чим більше ви їх використовуєте.
Перекладач: Ольга Габелкова
