Аїна Чалабаєв (Aïna Chalabaev), Університет Гренобль Альпи (Grenoble Alpes University), Франція
Як зазначалося в попередній публікації (post), користь регулярної фізичної активності для здоров’я людей віком 65 років і старше є добре встановленим фактом. Всесвітня організація охорони здоров’я (World Health Organization) розробила чіткі рекомендації щодо обсягу та типу фізичної активності, які пов’язані із покращенням показників здоров’я. Проте люди похилого віку (older people), як і раніше, залишаються однією з найменш активних груп населення у всьому світі.
Обмеженість універсальних заходів втручання
Це підкреслює, що підвищення обізнаності про користь фізичної активності само по собі недостатньо; необхідно подолати розрив між намірами та поведінкою. Дослідники у галузі психології здоров’я (Health psychology researchers) розробили низку теоретично обґрунтованих методів для просування здорового способу життя. Однак деякі методики (some techniques), ефективні для молодих людей, можуть бути неефективними або навіть шкідливими для людей похилого віку, що підкреслює необхідність адаптованих підходів (approaches).
Ейджизм: прихована перешкода для фізичної активності
Ейджизм – це бар’єр, специфічний для людей похилого віку. Він включає у себе (It includes) стереотипи (переконання), упередження (афекти) та/або дискримінацію (поведінкові прояви). Хоча стереотипи можуть бути позитивними, вони зазвичай носять переважно негативний характер, і ця тенденція посилилася (a trend that has intensified) протягом XX столітті. Такі стереотипи сприяють дискримінації. Близько 35% (35%) дорослих віком 65 років і старше повідомляють про зіткнення з дискримінацією у повсякденному житті, а кожен 17-й дорослий віком 50 років і старше стикається з дискримінацією у сфері охорони здоров’я (in healthcare).
Фахівці охорони здоров’я часто навчаються питанням старіння через призму хвороби та зниження функцій організму. Це, у поєднанні з щоденним контактом із фізично ослабленими людьми похилого віку, може посилювати ейджистські настрї (ageist attitudes). Щоб протидіяти цьому, інтервенційні дослідження наводять дані, які спростовують стереотипи (present counter-stereotypical data) (наприклад, про частку людей похилого віку, які займаються волонтерською діяльністю, працюють або опановують нові навички). Вони також сприяють міжпоколінським контактам (intergenerational contact) для зміни сприйняття (perceptions), тобто значущим взаємодіям між людьми різних поколінь, особливо між молодими та літніми віковими групами.
Окрім дискримінації, люди похилого віку можуть внутрішньо засвоювати вікові стереотипи. Команда Бекки Леві (Becca Levy) запропонувала модель, відповідно до якої стереотипи, засвоєні раніше в житті, формують самосприйняття, здоров’я та тривалість життя людей похилого віку. Наприклад, молоді люди з негативними стереотипами про вік мають більшу ймовірність зазнати серцево-судинного захворювання через 30 років. Ця ключова роль (key role) поглядів на старіння значною мірою пояснюється їх впливом на поведінкові моделі здоров’я: люди з позитивним ставленням до власного старіння з більшою ймовірністю залишаються активними та дотримуються здорових звичок.
Інтервенції для протидії ейджизму та його наслідкам
У кількох дослідженнях (Several studies) вивчалися засоби формування позитивного самосприйняття старіння, особливо у контексті фізичної активності. Наприклад, Бейєр та співавтори (2019) (Beyer et al. (2019)) провели рандомізоване дослідження за участю 84 людей похилого віку з ослабленим здоров’ям, які ведуть малорухливий спосіб життя (середній вік 77 років). Одна група отримувала стандартну адаптовану фізичну активність (АФА), а інша – АФА із доданим модулем самосприйняття. Цей модуль включав чотири сесії протягом 12 тижнів, які були спрямовані на подолання стереотипів, навчанню питанням особливостей старіння та зміну негативного самосприйняття. У групі, що пройшла інтервенції, відзначилося більш позитивне сприйняття старіння та покращення ментального здоров’я.
Ще більш тонким наслідком стереотипів, як показали експериментальні дослідження, є погіршення виконання завдань людьми похилого віку. Дослідження демонструють (They show), що вплив негативних стереотипів під час клінічних тестів знижує результати виконання завдань, пов’язаних із пам’яттю або силою стискання кисті. В одному дослідженні було встановлено, що активація ідентичності «людина похилого віку» зменшувала силу стискання майже на 50% (50%). Така активація може відбуватися непомітно – через взаємодію з молодими фахівцями охорони здоров’я, зазначення їхнього віку у формах безпосередньо перед клінічним тестуванням або повідомлення про те, що їх перевіряють на вікові тестуються здібності. Відповідно, завдання фахівців охорони здоров’я полягає в тому, щоб забезпечити клінічне середовище, вільне від ознак ейджизму, наприклад, шляхом уникання прохання до людей похилого віку вказувати свій вік перед проходженням клінічного тесту.
Загалом, протидія ейджизму потребує комплексних зусиль: підвищення обізнаності та трансформації суспільного сприйняття, а також надання людям похилого віку можливості формувати власне уявлення про старіння. Для досягнення цієї мети ключовими є інтервенції, що ґрунтуються на суворих наукових даних.
Практичні рекомендації
- Активно аналізуйте власні уявлення про людей похилого віку та слідкуйте за актуальними науковими даними, щоб формувати неупереджене сприйняття.
- Подумайте, як можна інтегрувати позитивні ідеї щодо старіння під час консультації, підкреслюючи, що люди похилого віку все ще можуть зберігати сили та опановувати нові навички.
- Згадайте, що позитивний погляд на старіння сприяє довгостроковій активності та здоров’ю.
- Уникайте негативних натяків на вік, наприклад, опис тесту як «чутливого до віку» або порівняння його з більш молодшими людьми.
- Заохочуйте пацієнтів похилого віку до участі у міжпоколінських програмах, де молоді та літні люди спільно виконують одні й ті ж завдання.
Перекладач: Ольга Габелкова
