Ліс Дреєр Хаммонд (Lis Dreijer Hammond), Ольборзький університет (Данія), Крістіан Карлсен Хансен (Christian Karlsen Hansen) та Мартін Лемкуль Крістенсен (Martin Lehmkuhl Kristensen), Центр реабілітації біженців, Регіональна служба охорони здоров’я Північної Ютландії (Данія) та Шарлотта Глінтборг (Chalotte Glintborg) Ольборзький університет (Данія)
Коли виникають захворювання або серйозні негативні життєві події, часто життя вже не повертається до того стану, яким воно було раніше. Для людей, які живуть з хронічними захворюваннями, виклик полягає не лише в контролі симптомі, а в адаптації до зміненого життя (adjusting to a changed life). Порушення цього процесу адаптації може сприяти розвитку тривоги, депресії, погіршенню показників фізичного здоров’я (anxiety, depression, poorer physical health outcomes) та збільшенню частоти використання медичних послуг (increased use of healthcare services). Оцінки того, наскільки успішно люди адаптуються до хронічних захворювань, варіюються в широких межах залежно від того, яким чином вимірюється адаптація. За різними оцінками, поширеність показників незадовільної адаптації становить від 16.9 % до 62%. Для успішної адаптації відповідні показники коливаються в діапазоні від 13% до 36,3%. У глобальному масштабі понад 1 мільярд людей живуть із хронічною мультиморбідністю (more than 1 billion people live with long-term multimorbidity). Якщо до двох третин із них зазнають труднощів з адаптацією, то існує нагальна потреба в покращенні системи підтримки адаптації до хронічних станів.
Адаптація не обмежується дотриманням медичних рекомендацій і не зводиться виключно до поведінки, пов’язаної зі здоров’я. Інтегративна модель адаптації до безперервних викликів [раніше – «до хронічних захворювань»] (IMACC) (The Integrative Model of Adjustment to Continuous Challenges [formerly “to Chronic Conditions”] (IMACC)) є теорією біопсихосоціального процесу адаптації в тому вигляді, як його переживає сама людина. Модель IMACC було розроблено в ході дослідження цукрового діабету 2-го типу (study on type 2 diabetes) і згодом верифіковано щодо придатності для застосування до епілепсії, яка маніфестувала в дорослому віці (verified for applicability to adult-onset epilepsy). Спільне використання IMACC може надати можливість безпосереднього розуміння процесу адаптації людини, як описано нижче.
Адаптація є нормальним і безперервним процесом, що триває протягом усього життя (Adjustment is a normal and lifelong process); коли змінюється життя, ми змінюємося разом із ним. Однак до негативних життєвих змін буває важко адаптуватися. Модель IMACC постулює, що для забезпечення якомога ефективнішого функціонування в повсякденному житті може виникнути потреба в зміні думок та поведінки, які в нових умовах вже не приносять користі. Такі зміни називаються завданнями адаптації. Успішне їх вирішення сприяє кращій адаптації, більш функціональному повсякденному життю та позитивної трансформації ідентичності. Труднощі з адаптацією можуть бути викликані перешкодами, що заважають здійсненню змін; це може сповільнювати процес адаптації та з часом призвести до незадовільної адаптації, погіршення психічного та фізичного здоров’я, а також до негативних змін ідентичності.
Структура моделі IMACC
IMACC складається з трьох взаємопов’язаних рівнів:
Рівень 1: Особистість та життєві зміни стосується особливостей особистості, переконань та поведінки в минулому (до настання критичної події). Основна увага зосереджена на аспектах, які можуть вплинути на процес адаптації, виступаючи або як перешкоди, що ускладнюють цей процес, або як сильні сторони, що здатні сприяти адаптації. Крім того, визначальні переживання та досвід, що виникають у зв’язку з негативними життєвими подіями, які зумовили потребу в адаптації, також можуть чинити вплив на процес адаптації як негативний (наприклад, інциденти під час надання медичної допомоги), так і позитивний (наприклад, підтримка).
Рівень 2: Безперервний цикл адаптації складається з п’яти сфер, що включають завдання адаптації. Стикаючись із хронічним захворюванням або інвалідністю, людина починає з етапу оцінювання ситуації (Taking Stock). Вона переробляє первинні емоційні реакції, такі як шок або гнів, одночасно розмірковуючи над тим, що, можливо, знадобиться змінити, аби життя знову стало функціональним. Це передбачає формування мотивації до адаптації.
Потім людина переходить до етапу навчання (Learning), здобуваючи знання про свій стан та доступні варіанти дій, а також навички самоменеджменту та подолання труднощів (копінгу). Зазвичай це пов’язано з формуванням нових настанов щодо життя та інших людей.
Важливу роль відіграє її оточення (Surroundings). Родина, робота, медичні працівники та ширше соціальне середовище впливають на адаптацію, так само як і сприйняття людиною свого оточення та власних життєвих ролей.
В міру розвитку процесу адаптації людині необхідно пройти через етап відпускання (Letting Go), пов’язаний з опрацюванням втрат, які стосуються попереднього рівня функціонування або майбутніх мрій та планів, які бильне неможливо реалізувати. Також може виникну потреба відмовитися від настанов або патернів поведінки, які більше не є ефективними у новій ситуації.
З часом, стосовно кожної зміни, людина може прийти до етапу прийняття та інтеграції (Accept and Integrate) нового способу життя шляхом впровадження та підтримання нових настанов і моделей поведінки у своєму повсякденному житті.
Важливо зазначити, що до кожного аспекту, який потребує змін, людина проходить через безперервний цикл адаптації, а це означає, що кілька його сфер можуть бути активними одночасно.
Рівень 3: Цикл підтримання демонструє, що відбувається в критичні (кризові) моменти. Це класичний когнітивно-поведінковий цикл підтримки [дезадаптивного стану] з однією відмінністю: когніції тут характеризуються конфліктом між етапами оцінюванням ситуації (Taking Stock) або навчанням (Learning) (залежно від того, на якому етапі процесу адаптації людина зупинилася), відпусканням (Letting Go) та оточенням (Surroundings).
Для ілюстрації розглянемо стереотипний приклад: жінка відчуває труднощі з формуванням більшої орієнтації на турботу про себе, оскільки вона не може відмовитися від своєї ролі людини, яка готує їжу та виконую хатню роботу, через страх виявитися «поганою матір’ю» або «поганою дружиною». Збереження близьких стосунків (соціальне оточення) здається їй важливішим, ніж турбота про власне благополуччя (глибинна настанова).
Практичні рекомендації
Визначте значущу ціль. Підтримайте роздуми людини про те, які саме зміни в її повсякденному житті могли б принести позитивний результат (наприклад, зміна поведінки щодо здоров’я). Обговоріть, яким чином можна інтегрувати цю зміну в її звичний розпорядок дня. Конкретизація деталей (час, місце тощо) полегшує початок змін. Запитайте, що для людини означатиме здійснення цієї зміни, а також що це може означати, якщо вона НЕ змінить нічого. Значущі цілі сприяють зростанню мотивації.
Пропрацюйте перешкоди. Проаналізуйте спроби впровадити зміни та нормалізуйте будь-які труднощі, що можуть виникнути. Обговоріть нещодавню спробу змінити поведінку та уважно вислухайте пацієнта, щоб уловити його глибинні цінності та настанови (наприклад, «Я мушу допомагати іншим перш ніж собі» або «Я маю завершити справу, перш ніж відпочити»).
Враховуйте роль оточення. Запитайте людину, який вплив, на її думку, запланована зміна може чинити на близькі стосунки. Наприклад, якщо потреба покращити турботу про себе означає, що доведеться менше робити для інших, якими, на її думку, можуть бути наслідки? Що це означатиме для її ідентичності (наприклад, для зміни життєвих ролей)? Що, за її переконанням, можуть подумати, сказати або вчинити оточуючі?
Підтримайте узгодження змін. Обговорить, про що людині, можливо, необхідно поговорити з оточенням. Їй може знадобитися з’ясувати, що ці зміни означають для інших (замість того, щоб покладатися на власні припущення). Можливо, виникне потреба узгодити зміни у повсякденному розпорядку дня або покращити навички повідомлення про свої потреби (наприклад, при коливаннях рівня болю – чого оточуючі можуть очікувати від неї сьогодні, що вона буде в змозі зробити).
Підвищуйте базову усвідомленість стану власного тіла (basic body awareness). Підтримайте людину в навчанні розумінню тілесних симптомів та відчуттів: що вони означають і як використовувати їх як орієнтир для турботи про себе. Допоможіть їй справлятися зі стресом, пов’язаним зі зміною поведінки, а також із впливом цих змін на близькі стосунки.
Перекладач: Ольга Габелкова
