Г. Граффінья (G. Graffigna), Католицький університет Святого Серця (Università Cattolica del Sacro Cuore), Італія

Медичні працівники протягом усього шляху надання медичної допомоги повинні співпрацювати та координувати свої зусилля для ефективного функціонування систем охорони здоров’я. Іншими словами, медицина потребує командної роботи для досягнення успіху. Якщо ми згодні з цим принципом, то, висловлюючись спортивною метафорою, пацієнта теж слід вважати гравцем команди!

Це визначає концепція залучення пацієнтів, і це важливий компонент для підвищення ефективності та стійкості охорони здоров’я.

Що таке залучення пацієнта?

Залученість пацієнтів (Patient engagement) розглядає людей як щось більше, ніж просто «одержувачів допомоги», і робить їх ключовими учасниками в плануванні та наданні медичних послуг. Це процес, за допомогою якого люди стають активно і щиро залученими в визначення відповідних проблем, що стосуються лікування. Це включає в себе прийняття рішень щодо факторів, які впливають на їхнє життя, розробку та реалізацію політики, планування, розвиток та надання послуг, а також на вжиття заходів для досягнення змін у поведінці та способі життя. Психологічні настанови пацієнтів, мотивація, почуття та готовність пацієнтів до турботи про здоров’я  мають важливе значення для цього процесу.

У 2017 році наша група запропонувала та науково обґрунтувала психосоціальну основу для діагностики та сприяння залученню пацієнтів: Модель залучення пацієнтів до здоров’я (Patient Health Engagement Model). Ця нова, заснована на доказах, психологічна теорія спрямована на пояснення того, як залучення пацієнтів розвивається з точки зору пацієнтів. Модель залучення пацієнтів до здоров’я описує залучення пацієнтів як динамічний процес який розвивається, завдяки якому люди можуть відновити свої здібності до особистих проектів та цілеспрямованості, навіть, якщо вони живуть з хворобою.

Модель підкреслює особистий вибір пацієнта змінити своє ставлення до системи охорони здоров’я з пасивного одержувача на партнера та другого пілота в сфері надання медичних послуг. Ця зміна особистісної рольової ідентичності є функцією динамічної еволюції адаптації пацієнтів та їх стійкості до стану власного здоров’я. Повна залученість пацієнта є результатом низки емоційних та мотиваційних зусиль, спрямованих на переосмислення його / її стану здоров’я, а також ролі й особистості пацієнта. Це має вирішальне значення для підтримки прихильності пацієнтів до лікування і самоконтролю, а також для успішного збереження змін в поведінці та способі життя.

Модель залучення пацієнта до здоров’я складається з чотирьох етапів і медичні працівники можуть підтримувати залученість пацієнта на кожному етапі.

• Етап1:Затемнення.Нацьомуетапіпацієнтивідчуваютьпсихологічнууразливість, яка пов’язана зкритичноюподією,зазвичайздіагнозом.Практикуючілікаріповиннінадаватиемоційнупідтримку,щобдопомогтипацієнтамадаптуватисядонового стануздоров’я. Основну увагу слідприділятидопомогипацієнтамврозвиткуновогопочуттясвободиволіта контролюнадсвоєю хворобою.Іншимисловами,пацієнтівпотрібнопідтримати,щоб допомогти їм відчути,щоїхнідіїможутьпривестидо ефективного управлінняздоров’ям.
• Етап2:Порушення.Нацьомуетапіпацієнтипервинно усвідомлюють стан свого здоров’я,алевсещемаютьлишеповерхневізнанняпро те,якефективно ним керувати.Нацьомуетапіпацієнтизазвичайприпиняють процес лікування. Уційситуаціїпостачальникимедичнихпослуг єключовиморієнтиромдляпацієнтів.Вонитакож повинніпідтримуватипацієнтівв лікуванні захворюваннятавборотьбізним,такимчином, запобігаючи відмові від лікування.
• Етап3:Адгезія. К цьомуетапупацієнтидобресприйнялисвоюхворобута подолалисерйозніпсихологічнітруднощі, які були пов’язанізпочаткомхвороби.Медичніпрацівникиможутьпідтримуватипацієнтівнацьомуетапі,допомагаючиїмзберігатиадаптивну здорову поведінкунавітьу стресовихабонетиповихситуаціях.
• Етап 4: Евдемонічний проект. На цьому заключному етапі пацієнти повністю усвідомлюють своє захворювання та його наслідки. Вони змінили звички способу життя відповідно до терапевтичних вимог і стають активними учасниками в досягненні позитивної та задовільної якості життя, незважаючи на те, що живуть з хронічним захворюванням. Таким чином, на цьому етапі медичні працівники вважаються надійними союзниками і пацієнтів слід підтримувати в тому, щоб вони сприймали себе активними членами команди підтримки.

Перехід від пасивного підходу до регулярної та результативної, активної поведінки в управлінні здоров’ям ґрунтується на складному процесі осмислення та вироблення самоідентифікації. Суб’єктивне, а іноді ірраціональне уявлення людей про себе й унікальні лінзи, за допомогою яких люди оцінюють якість свого життя, є, на нашу думку, основоположні для того, щоб зробити процес взаємодії можливим. Таким чином, медичні працівники можуть використовувати ці уявлення у свої реальні моделі залучення до здоров’я.

Показано, що запропонована модель залучення пацієнтів до здоров’я передбачає (has been shown to predict) рівень дотримання пацієнтами медичних призначень та розширення можливостей пацієнтів у самоврядуванні. Використання психосоціальної лінзи для визначення і вимірювання залученості пацієнтів обіцяє значно поліпшити наше розуміння того, як люди вирішують змінити свою роль на шляху до здоров’я на користь кращого залучення до свого медичного обслуговування.

Підводячи підсумок, можна сказати, що почуття індивідуального емоційного контролю над хворобою і турботою людей грає важливу роль в тому, наскільки добре вони зможуть впоратися зі своєю хворобою. Чим краще розуміються ці емоції і ролі, тим більше у пацієнтів можливостей ефективно брати участь в наданні медичної допомоги.  Медичні працівники повинні зіграти ключову роль на кожному етапі переходу від постановки діагнозу до того, щоб стати повністю проінформованою та зацікавленою людиною, яка активно залучена до власної медичної допомоги.

 Практичні рекомендації

• Оцініть залученість пацієнтів: Шкала залученості пацієнтів до здоров’я (Patient Health Engagement Scale) можедопомогтивсистематичномувимірізалученостівклінічнихумовахічасовихрамках,щоборієнтуватиперсоналізованістратегіїта інтервенції поїхпросуванню.
• Зміцнюйте довіру: використовуйте персоналізоване спілкування (наприклад, спілкування пацієнт-лікар, комунікацію з громадськістю, спілкування в рамках соціального маркетингу), яке узгоджується з виміряними рівнями залучення пацієнта.
• Відкрийте культуру охорони здоров’я: медичні установи та освіта повинні прагнути впроваджувати навчальні програми, щоб надати медичним працівникам необхідні знання, комунікативні та реляційні навички для сприяння залученню пацієнтів.
• Стимулюйте ентузіазм пацієнтів: допоможіть пацієнтам дивитися на світлу сторону. Заохочення оптимістичного ставлення, що спрямовано на пошук позитивних моментів, може допомогти людям відфільтрувати деякі погані або знеохочуючи новини, які можуть впливати на мотивацію до взаємодії.