Зузана Данкулінкова (Zuzana Dankulincova), Університет Павла Йозефа Шафарика (Pavol Jozef Safarik University), Словаччина
Хоча більшість дослідників усвідомлюють, що поширення результатів дослідження є частиною їхньої етичної відповідальності перед учасниками дослідження (і хочуть, щоб результати їх досліджень мали чіткі, практичні наслідки), перехід від усвідомлення фактичних даних до їх широкого впровадження може зайняти багато часу (implementation can take a long time). Наукові знання не завжди застосовуються у повсякденній практиці; якщо це так, зазвичай це не робиться послідовно чи систематично.
Чому це відбувається? Величезна кількість досліджень, інтервенцій та рекомендацій, яких слід дотримуватися, може бути приголомшливою для постачальників медичних послуг. Переглядаючи докази та рекомендації подумайте про те, наскільки вони актуальні для ваших місцевих умов (relevant the evidence is for your local setting). Чи можна порівняти контекст, описаний у рекомендаціях за результатами досліджень, з вашим? Чи є у вас все необхідне для реалізації рекомендацій, чи вам не вистачає необхідних ресурсів та навичок? Чи є у ваших пацієнтів все необхідне для виконання рекомендацій? Навіть найбільш добре розроблена і найбільш перспективна інтервенція не буде ефективною, якщо вона не «підходитиме» вашим пацієнтам та умовам. Наприклад, може бути проблематично рекомендувати інтервенції в галузі електронної охорони здоров’я для тих, хто не має смартфонів чи комп’ютерів, або для людей з низьким рівнем цифрової грамотності.
Іншим важливим аспектом передачі знань є взаємодія між тими, хто використовує знання (наприклад, пацієнтами), і тими, хто володіє знаннями та ділиться ними (наприклад, практикуючі лікарі). Незалежно від того, наскільки добре ми передаємо наші рекомендації, це не призведе до бажаного результату, якщо це не має значення або не корисно для пацієнта. Слухання є ключовим компонент трансляції знань. Людина, яку слухають, може скористатися власним здоровим глуздом і побачити речі з нової точки зору. Чим краще ми прислухаємося до пацієнтів та клієнтів (better we listen to patients and clients), тим краще ми зможемо задовольнити їхні потреби, і тим більше в наші повідомлення віритимуть, їм подобатимуться і, зрештою, на них діятимуть. Щоб досягти цього, активно слухайте, що каже ваш пацієнт, не нав’язуючи своїх очікувань, та приділяйте пацієнту достатньо часу, не перериваючи його. По можливості використовуйте відкриті питання, адаптуйтеся до рівня медичної грамотності вашого пацієнта та уникайте використання медичної термінології. Якщо необхідно використовувати медичний жаргон, переконайтеся, що він зрозумілий, а якщо ні, то обов’язково поясніть використані терміни.
Крім того, вам також слід запитати себе (ask yourself ) та свого пацієнта чи клієнта (your patient or client) про фактори, які можуть завадити вам успішно провести конкретну інтервенцію або можуть перешкодити пацієнтові успішно реалізувати цю інтервенцію. Щоб успішно впровадити зміну, захід чи інтервенцію, вам слід заздалегідь розглянути потенційні перешкоди. Навіть якщо ви, ймовірно, не зможете перерахувати всі з них, переконайтеся, що у вас є достатньо часу з вашим пацієнтом, щоб подумати про те, що може піти не так, чому та як цьому можна запобігти або вирішити. Наприклад, якщо ваш пацієнт вирішує внести зміни до свого раціону, можливо, буде доцільно поговорити про те, чи буде пацієнт готувати собі їжу чи збирається він їсти в ресторанах чи їдальнях. Якщо їжа готується вдома, чи вистачає на це часу? Якщо мало часу, як це можна врегулювати? Якщо людина планує харчуватися в ресторанах або їдальнях, чи є у них різноманітна відповідна їжа? Завжди добре розглядати різні сценарії разом, цілеспрямовано оцінюючи потенційні проблеми або заохочуючи пацієнта робити це самостійно, як частину планування.
Після того, як придатна інтервенція обрана та адаптована відповідно до потреб вашого пацієнта та ситуації з урахуванням потенційних перешкод, настає час її реалізації. Постарайтеся, щоб ваша інтервенція була максимально зрозумілою та стислою. Наприклад, якщо ви хочете підтримати пацієнта у складанні плану занять фізичними вправами, попросіть його вказати, коли, де та як він це робитиме. Наявні дані свідчать про те, що зміни з більшою ймовірністю відбудуться у разі більш спланованих та цілеспрямованих інтервенцій (more planned and focused interventions).
Впровадження – це не кінець, вам потрібно знати, чи працює інтервенція. Важливим останнім кроком є отримання зворотного зв’язку разом із оцінкою, щоб ви могли врахувати їх у майбутньому. Обов’язково спостерігайте за своїми пацієнтами, запитуйте їх про їхній прогрес, що для них працює, і якщо у них виникають проблеми з дотриманням рекомендацій або дотриманням інтервенцій, обговоріть з ними, що може спричиняти проблеми та які рішення вони могли б реалізувати.
Практичні рекомендації:
- Знайдіть знання, які стосуються ваших місцевих умов – знайдіть джерело актуальної та достовірної інформації та оцініть актуальність та придатність доказів для ваших пацієнтів та ваших умов.
- Спілкуйтесь ефективно – відкрийте ефективний канал взаємодії та комунікації зі своїми пацієнтами та слухайте, не нав’язуючи свої ідеї про те, що потрібно вашим пацієнтам.
- Подумайте та запитайте про перешкоди – разом із вашим пацієнтом подумайте про те, що може піти не так і чому та як цьому можна запобігти.
- Чітко та лаконічно сплануйте свою інтервенцію – ймовірність змін вища, якщо інтервенція спланована та цілеспрямована.
- Отримайте зворотний зв’язок – зберіть інформацію про те, як відбувається інтервенція, та обов’язково використовуйте це для покращення у майбутньому.
Перекладач: Ольга Габелкова
