Емі О’Доннелл (Amy O’Donnell), Ньюкаслський університет (Newcastle University), Великобританія
Рівень вживання алкогольних напоїв останнім часом знизився в деяких частинах Європи, зокрема серед молодих людей (young people). Однак надмірне вживання алкоголю залишається головним фактором ризику погіршення здоров’я і ранньої смерті. Надання простих коротких рекомендацій тим, хто ідентифікований як алкоголік, може допомогти зменшити кількість споживання алкоголю (can help reduce the amount of alcohol people consume), особливо, якщо їх проводять лікарі первинної медичної допомоги, такі як лікарі загальної практики (GPs) або медсестра. Короткі рекомендації по вживанню алкогольних напоїв (Alcohol brief advice) включають в себе недовгу, засновану на доказах, структуровану бесіду, яка спрямована на мотивацію та підтримку пацієнта в розгляді зміни своєї алкогольної поведінки, для зниження ризику заподіяння шкоди власному здоров’ю. Ми все ще не повністю визначили ключові компоненти цих бесід, але за умови надання персоналізованого зворотного зв’язку про кількість споживання алкогольних напоїв пацієнтом та заохочення його до самоконтролю за вживанням алкоголю -здаються особливо ефективними частинами пакета рекомендацій (particularly effective parts of the package).
Однак впровадження доказових методів лікування та втручання в закоренілу повсякденну медичну допомогу є повільною та непростою справою. За деякими оцінками, в середньому потрібно 17 років (17 years), щоб результати досліджень впровадити в щоденну клінічну практику. Після трьох десятиліть досліджень, понад 70 рандомізованих контрольованих випробувань і численних оглядів опублікованих досліджень, короткі рекомендації щодо вживання алкогольних напоїв досі не надаються в загальній системі первинної медичної допомоги. Щоб зрозуміти, чому короткі рекомендації щодо вживання алкоголю не були повністю інтегровані в систему первинної медичної допомоги, нам необхідно розглянути багато різних точок зору (many different perspectives) на цю проблему, в тому числі погляди тих, хто надає медичну допомогу (практикуючі лікарі), і тих, хто її використовує (пацієнти).
Отже, що люди, які беруть участь у наданні та отриманні коротких рекомендацій щодо вживання алкогольних напоїв в первинній медичній допомозі, розповідають нам про проблеми з якими вони стикаються?
Деякі поширені проблеми, які піднімають лікарі загальної практики та медсестри (common issues raised by GPs and nurses), включають відсутність достатнього часу, знань або фінансових ресурсів для того, щоб надавати своїм пацієнтам рекомендації щодо вживання алкогольних напоїв. Однак надання додаткових виплат лікарям загальної практики за роботу з алкоголезалежними пацієнтами не обов’язково є ефективною стратегією реалізації цієї проблеми. Одиничні недавні дослідження продемонстрували, що запровадження фінансових стимулів (financial incentives) для надання рекомендацій щодо вживання алкогольних напоїв в англійських установах первинної медичної допомоги майже не вплинуло на кількість звернень. Інші дослідження доводять, що позиція і переконання практикуючих лікарів щодо доречності, делікатності та загальної цінності обговорення кількості вживання алкогольних напоїв пацієнтами під час звичайних консультацій, можуть відігравати значний вплив на їх практику. Наприклад, деякі лікарі загальної практики сумніваються, що їх пацієнти будуть сприйнятливі до порад зі зміни їхньої алкогольної поведінки, особливо дуже сильно питущі. Частково це пов’язано з відсутністю впевненості в ефективності психологічних методів лікування щодо надмірного вживання алкоголю, але також і з тим, що лікарі загальної практики стурбовані тим, що вони можуть образити своїх пацієнтів, піднімаючи тему вживання алкогольних напоїв в першу чергу.
Незначну кількість досліджень було направлено на вивчення точки зору пацієнтів на цю проблему. Дослідження виявили, що більшість людей вважає, що для лікарів загальної практики або медсестр прийнятно питати про споживання алкогольних напоїв у пацієнта, та розглядає поради щодо здорового способу життя як цінну частину охорони здоров’я, особливо для тих, хто має основні та / або пов’язані з вживанням алкоголю захворювання. Проте, як і деякі лікарі, так і деякі пацієнти менш впевнені в тому, що сильно питущі люди будуть відкриті для розмови з лікарем загальної практики про вживання ними алкогольних напоїв і це, принаймні, будуть неправдиві дані (at least not truthfully). Крім того серйозніша проблема полягає в тому, що багато пацієнтів погано інформовані про власний рівень вживання алкоголю. Частково це пов’язано з тим, що підрахувати, скільки алкоголю насправді міститься в конкретному келиху вина або джин-тоніку досить складно та можна легко втратити рахунок, коли вдома ви наливаєте алкогольні напої без стандартних вимірювань.
Але це також пов’язано з тим, що для багатьох з нас вживання алкогольний напоїв розглядається не з точки зору того, наскільки збільшується ризик певних станів і захворювань (тобто, як практикуючі лікарі, медичні працівники або епідеміологи розглядають вживання алкоголю), а скоріше з точки зору центральної ролі, яку алкоголь грає в розвагах, задоволеннях і святах. Це означає, що деякі пацієнти можуть неохоче усвідомлювати, що вони занадто багато п’ють, і / або питати, чому їхній лікар просить їх скоротити вживання алкогольних напоїв. У зв’язку з цією проблемою пацієнти повідомляють нам, що вони вже застосовують ряд стратегій (range of strategies) щодо обмеження вживання алкоголю, але вважають, що вони ґрунтуються на «життєвих уроках», отриманих з власних сімей, досвіду друзів та соціальних груп. Отже, знову ж таки, деякі пацієнти бачать обмежену користь у порадах, що можуть запропонувати лікарі загальної практики (GPs) або медсестри, з приводу вживання алкоголю, які можуть здатися відірваними від реального життя.
Практичні рекомендації.
Отже, як ми можемо використовувати всі ці погляди, уявлення та досвід для поліпшення впровадження коротких рекомендацій щодо вживання алкоголю в первинній медичній допомозі?
- По-перше, будьте впевнені, що питати про вживання алкоголю – це нормально. Існує мало доказів того, що пацієнт образиться, якщо ви запитаєте про його звички вживання алкогольних напоїв.
- Обов’язково задавайте питання про те, «як» і «чому» пацієнти насправді вживають алкоголь, а не просто про те, «скільки». Це підвищить актуальність та значення будь-якої поради, що ви дасте, завдяки визнанню соціальних та культурних цінностей, які формують характер вживання алкогольних напоїв пацієнтами.
- Далі, ґрунтуючись на тому, що пацієнти розповідають вам про ситуації, в яких вони, швидше за все, будуть багато вживати алкогольні напої, допоможіть їм розробити профілактичні стратегії спеціально орієнтовані на ці критичні моменти ризику. Де це можливо, побудуйте ці стратегії навколо тих тактик, які багато пацієнтів вже вважають здійсненними й ефективними. Наприклад, обмежувати вживання алкоголю в визначених умовах: вдома або з певними соціальними групами, такими як діти.
- Нарешті, з огляду на те, що час прийому у лікаря завжди обмежений, зосередьтеся на наданні коротких рекомендацій щодо вживання алкогольних напоїв пацієнтам, які звертаються зі станами, що явно пов’язані з вживанням алкоголю, такими як високий кров’яний тиск, психічні розлади або шлункові проблеми. Це допоможе цілеспрямовано використовувати дорогоцінні ресурси, а також може бути більш прийнятним та привабливим для самих пацієнтів.
Переклад: Ольга Габелкова
