Шейн Тіммонс (Shane Timmons), Інститут економічних та соціальних досліджень (Economic and Social Research Institute), Ірландія 

По всьому світу уряди мобілізувалися у намаганнях контролювати поширення нового коронавірусу, але поведінка людей буде мати життєво важливе значення (behaviour of individuals will be vital) для їх успішності. Ми – відділ поведінкових досліджень (Behavioural Research Unit) Інституту економічних і соціальних досліджень Дубліну – працюємо з Департаментом охорони здоров’я Ірландії, щоб висвітлювати їх відповідь на пандемію COVID-19. В рамках цієї роботи ми проаналізували понад 100 наукових праць (reviewed over 100 scientific papers) і розпочали тестування способів найкращого спілкування (testing ways to best communicate) з громадськістю, разом з рекомендаціями, актуальними для професіоналів психології здоров’я. У нашому огляді ми зосередимося на літературі, що відповідає трьом сферам, які складають основу інформування в галузі охорони суспільного здоров’я в багатьох країнах: гігієна рук, дотик до обличчя та ізоляція. Ми також звертаємося до ширшого кола літератури, що стосується мотивації корисної поведінки та ефективного спілкування під час кризи. 

Гігієна рук 

Методи, що сприяють поліпшенню гігієни рук в медичних установах, добре досліджені. Існують переконливі докази, що освіти та обізнаності недостатньо (education and awareness are not enough), але прості зміни в навколишньому середовищі можуть бути вельми ефективними. Притягнення уваги до спиртовмісних дезінфікуючих засобів для рук, наприклад, завдяки розміщенню їх в на проходах і використання яскравих кольорових покажчиків, значно збільшує їх використання (increases their use), набагато більше, ніж збільшення кількості (increasing the number) розпилювачів. Сигналізування про те, що їх використання є очікуваною нормою, може принести подальші переваги. Прямі, але ввічливі питання – наприклад, звернення з питанням: «Ви використовували дезінфікуючий засіб для рук?» як до пацієнтів, так і до відвідувачів, коли вони прибувають, – це простий спосіб озвучити ці норми. Розвиток цих звичок зараз і підтримка їх після пом’якшення широких обмежень є важливим. 

Торкання обличчя 

На відміну від досліджень, що стосуються гігієни рук, ми не знайшли перевірок ефективності інтервенцій для зменшення торкання обличчя. Поінформованість навряд чи буде ефективною: змушуючи людей усвідомлювати дотики до обличчя, можна навіть збільшити частоту (increase the rate), з якої вони це роблять. За відсутності визнаних інтервенцій фахівці можуть покладатися на більш загальні моделі зміни поведінки, такі як «колесо зміни поведінки» (Behaviour Change Wheel), картування інтервенцій (Intervention Mapping) або EAST-схема (EAST Framework). Ми та інші (others) рекомендували пробувати замінити торкання обличчя альтернативами формами поведінки (наприклад, з використанням рукава або тканини), ніж просто відмовляти від цього.

Ізоляція

Самоізоляція людей з симптомами або людей, що знаходяться в тісному контакті з інфікованими людьми, збереже житті (will save lives), але може мати негативні психологічні наслідки. Соціальна ізоляція і самотність мають вплив на психологічне благополуччя, порівняний із загальновідомим фактором ризику (risk factors), як куріння. Огляд 24 досліджень (review of 24 studies) на людях, поміщених у карантин під час попередніх спалахів інфекційних захворювань, висвітлив ризики за межами періоду ізоляції, що включали збільшення випадків депресії до трьох років після карантину. Під особливим ризиком знаходяться медичні працівники, оскільки негативні психологічні наслідки ізоляції можуть змішуватися з занепокоєнням щодо неможливості підтримати колег або їхніх пацієнтів протягом спалаху пандемії. Влада повинна забезпечити додаткові послуги з охорони психічного здоров’я, до яких можна отримати віддалений доступ, особливо для вразливих груп. Допомогу людям в плануванні самоізоляції може надати Всесвітня організація охорони здоров’я (The World Health Organisations) та різні національні служби охорони здоров’я, такі як Національна Служба Здоров’я Великобританії (UK’s NHS), які надають рекомендації, як впоратися з ситуацією, що включають підтримання контакту з іншими через телефон або Інтернет, виконання фізичних вправ, якщо ви відчуваєте себе досить добре, та дотримання режиму  (routine). 

Мотивація корисної поведінки 

Наслідки зараження COVID-19 не рівні для різних людей. Люди похилого віку та люди з супутніми захворюваннями стикаються з набагато більшим ризиком, ніж молоді та здорові люди. Проте, благополуччя тих, хто піддається найбільшому ризику, залежить не тільки від їх власної поведінки, але також і від поведінки інших (behaviour of others). Існують відомі стратегії, які стимулюють співпрацю у випадках, коли дії, що приносять користь одній людині, можливо не обов’язково приносять користь широкий групі. Ефективне спілкування (Effective communication) життєво важливо. Просування групової ідентичності (group identity) з використанням мови типу «ми переживаємо це разом», зробить соціально спрямовані дії більш ймовірними, наприклад, як і ввічливе несхвалення (disapproval) некорисної поведінки (панічне скуповування тощо). Експерименти показують, що висвітлення самопожертви інших (the sacrifices of others) спонукає допомагати. І швидко зростаюча кількість даних, які безпосередньо перевіряють ефективність інформування про COVID-19, показує, що висвітлення ризиків для інших (the risks to others) і просоціальні заклики (prosocial appeals) не розповсюджувати вірус, ймовірно, будуть більш ефективними, ніж просто надання порад або повідомлень про те, як уникнути зараження. 

Повідомлення кризової інформації

Психологія інформування про ризики висвітлює додаткові принципи (additional principles), що ймовірно, будуть корисні для фахівців, які спілкуються з пацієнтами та клієнтами про пандемію COVID-19. Своєчасність, чесність і довіра важливі. В широкому сенсі (More generally), фахівці сфери охорони здоров’я (медики, психологи тощо) можуть визнати свою власну непевність і демонструвати співчуття труднощам, з якими люди зустрічаються під час кризи, підкреслюючи при цьому корисність персональних дій людини для компенсації тривоги і можливості таких людей триматися з оптимізмом (balance the anxiety people will hold with optimism). 

Боротьба з поширенням COVID-19 вимагає внеску багатьох наук. Теорія і методи поведінкової науки (behavioural science) можуть зіграти свою роль. Швидке попереднє тестування рекомендацій поведінкової науки за допомогою високоякісних експериментів матиме важливе значення для отримання максимальної користі. 

Практичні рекомендації 

• Покращуйте поведінку з підтримки гігієни рук, шляхом поєднання інформаційних кампаній з притягненням уваги до дезінфікуючих засобів, що «кидаються в очі» і ввічливо сигналізують, що їх використання є очікуваною нормою.
• Навряд чи простих відмовлянь буде достатньо для попередження торкання обличчя – змініть фізичне і соціальне оточення, щоб змінити поведінку, наприклад, шляхом створення нових норм для альтернативної поведінки, такої як торкання обличчя рукавом або наявність напоготові чистої тканини (серветок, хусток тощо).
• Допомога людям дистанційно включитися в соціальні мережі та підтримувати режим, ймовірно, допоможе усунути негативні психологічні наслідки ізоляції, але є необхідною і додаткова підтримка психічного здоров’я.
• Підкресліть колективний характер проблеми, з якою ми стикаємося, та висвітлить ризики для найбільш вразливих осіб з метою просування суспільно корисної поведінки, але не дозволяйте некорисній поведінці залишатися поза увагою.
• Спонукайте тривожних осіб триматися з оптимізмом щодо ефективності персональних дій в боротьбі з поширенням COVID-19. 

Переклад – Ольга Габелкова, Олена Луценко