Автор Томас Л. Вебб (Thomas L. Webb), кафедра психології університету Шеффілд (The University of Sheffield), Великобританія 

Як ви ладите з власною метою зменшити кількість цукру, що споживаєте, і втратити 10 кг? Швидше за все, насправді ви цього не знаєте – або навіть не хочете знати. У таких ситуаціях люди, як правило, поводяться як страуси і закопують голову в пісок, навмисно уникаючи або відкидаючи інформацію, яка допомогла б їм контролювати прогрес у досягненні мети. Дослідження цієї «страусової проблеми» (this “ostrich problem”) свідчать, що люди часто не слідкують за своїм прогресом (наприклад, не стають на ваги, не читають інформацію на упаковках їжі, яку вони купують) частково тому, що це може змусити їх відчувати себе погано – наприклад, вони зрозуміють, що важать більше, ніж сподівалися, та що вони все ще споживають надто багато цукру. Однак, теорія та докази свідчать, що моніторинг прогресу допомагає людям виявити розбіжності між їх поточним та бажаним станом, що приводить до активності. Справа в тому, що уникнення моніторингу ускладнює усвідомлення необхідності діяти та найбільш відповідного способу зробити це. Таким чином, «страусова проблема» утворює можливість працівникам системи охорони здоров’я (та іншим) допомогти людям відстежувати їх прогрес та відчути переваги цього. Можливо, тому не дивно, що ми знайшли переконливі докази, що спонукання людей стежити за власним прогресом допомагає їм досягати цілей (prompting people to monitor their progress helps people to achieve goals) у різних областях. 

Моніторинг передбачає фіксацію поточної ситуації (наприклад, скільки цукру було спожито в цей день, коли і де) та порівняння цього з деякою метою або референтним значенням (наприклад, максимум 6 чайних ложок цукру на день). Це можна зробити в щоденнику або просто на аркуші паперу, але зараз є також цифрові інструменти, які можуть допомогти людям стежити за своїм прогресом – насправді, люди навіть починають говорити про рух, що називається «кількісним я» (‘the quantified self”). Наприклад, наші телефони автоматично записують (automatically record), скільки кроків ми зробили, наші годинники повідомляють нам, як довго і як добре (how long and how well) ми спали, і люди можуть використовувати додатки для сканування штрих-кодів на упаковці харчових продуктів (scan the barcodes on food packaging), щоб дізнатися їх поживні властивості. Багато з цих пристроїв навіть пропонують нам встановити мету, а потім порівнювати ступінь нашого просування в напрямку цієї мети. 

Використання цих інструментів для моніторингу прогресу може допомогти людям визначити, коли і як найкраще почати діяти. Наприклад, сканування штрих-кодів на упаковці харчових продуктів може допомогти людині, яка намагається зменшити споживання цукру, зрозуміти, скільки цукру міститься у склянці апельсинового соку або у мисці з кукурудзяними пластівцями, і допомогти їй визначити (і перейти на) альтернативи з низьким вмістом цукру. Таким чином моніторинг може сформувати основу для втручань, що спрямовані на допомогу людям у досягненні цілого ряду цілей у сфері здоров’я. Більше того, є докази того, що моніторинг стає ще більш ефективним, якщо він поєднується з методами, які допомагають людям встановлювати відповідні цілі (set appropriate goals), відносно яких перевіряти прогрес та починати діяти необхідно у тому випадку, коли моніторинг покаже, що це вже потрібно (наприклад, якщо-тоді планування) (e.g., if-then planning). 

Зважаючи на те, що люди можуть захищатись від інформації, яку вони отримують (наприклад, подумати, що інформація не відображає їх типову поведінку або, що пристрій моніторингу може бути неточним), психологічні прийоми, такі як самоствердження (self-affirmation) (спонукання людей стверджувати позитивні аспекти себе), можуть також допомогти людям точно оцінити інформацію та її наслідки. 

Практичні рекомендації 

Моніторинг прогресу часто включає в себе просто вибір методу моніторингу поведінки та / або її результатів (наприклад, додаток чи щоденник) та зобов’язання використовувати його. Однак, як описано вище, люди часто закопують голову в пісок і не стежать за своїм прогресом. Отже, ви можете:

• Допомогти людям визначити, що потрібно контролювати. Наприклад, якщо вони намагаються схуднути, подумайте, чи було б найкраще відслідковувати таку поведінку, як фізична активність чи дієта; такі результати, як вага або окружність талії; чи поєднання обох? Наше дослідження (Our research) свідчить, що людей слід заохочувати стежити за тим, що вони найбільше хочуть змінити: будь то результати, поведінка чи обидва.
• Допомогти людям об’єктивно обміркувати інформацію, яку вони отримають за допомогою моніторингу. Докази свідчать про те, що стратегії самоствердження можуть допомогти люлям не захищатися від інформації, яку вони отримують (Evidence suggests that self-affirmation strategies may prevent people from becoming defensive about the information that they receive). Якщо ви підозрюєте, що людина може реагувати захисним чином на поведінку чи результати, які відслідковувалися, тоді спонукання її згадати власні позитивні якості (наприклад, що вона є доброю та уважною людиною) перед моніторингом її прогресу може допомогти їй прийняти цю інформацію. 
• Підтримуйте людей у реалізації змін, які, як показує моніторинг, можуть бути потрібні. Виявлення необхідності діяти та бути мотивованим виконати це – лише перші кроки до втілення змін. Оскільки людям може знадобитися допомога у перетворенні власних добрих намірів у дію (translate their good intentions into action), підштовхніть їх скласти «якщо-тоді» плани (if-then plans), які конкретизують коли, де та як вони будуть діяти. Наприклад, той, хто виявить, що їсть надто багато цукру, може скласти план «Якщо я снідаю, тоді я буду їсти вівсянку скоріше, ніж кукурудзяні пластівці».

Переклад: Габелкової Ольги, Луценко Олени