Гозде Озакінчі (Gozde Ozakinci), Університет Стерлінга
Рак значною мірою асоціюється зі страшною статистикою. Наприклад, із такою, як «у кожної другої людини протягом життя розвинеться певна форма раку» («1 in 2 people will develop some form of cancer in their lifetime»). Однак існують й обнадійливі дані, які свідчать про те, що показники виживання при раку поліпшуються (cancer survival rates are improving). За останніми даними за 2018 рік , у світі налічується майже 44 мільйони людей, які пережили діагноз та лікування раку (there are nearly 44 million people who survived the cancer diagnosis and treatment in the world). Це є обнадійливою новиною для тих, хто зіткнувся з діагнозом раку та пройшов лікування.
Покращення показників виживання також означає, що дедалі більше людей живуть з наслідками лікування раку. Одним із таких наслідків є переживання страхів щодо можливого рецидиву хвороби. У науковій літературі це визначається як «страх, занепокоєння чи стурбованість, які пов’язані з можливістю повернення або прогресування раку» («fear, worry, or concern relating to the possibility that cancer will come back or progress») та широко визнається однією з найважливіших проблем, що впливають на якість життя людей, які живуть після встановлення діагнозу раку.
Наскільки поширені ці страхи?
Дати відповідь на це питання непросто, оскільки в дослідженнях використовувалися різні інструменти для вимірювання страхів щодо рецидиву раку. Систематичний огляд 130 досліджень (systematic review of 130 studies) продемонстрував, що в різних групах пацієнтів із різними локалізаціями раку та за різних підходів до оцінки в середньому 49% повідомляли про помірний або високий рівень страху рецидиву раку (FCR), а в середньому 7% повідомляли про високий рівень. Новіший метааналіз (A more recent meta-analysis) показав, що кожен п’ятий пацієнт або людина, яка пережила рак, відчуває високий рівень страхів щодо рецидиву, що вказує на необхідність у спеціалізованій психологічній підтримці. Крім того, ці огляди доводять, що такі страхи не зникають з часом. Вищі рівні страху рецидиву раку пов’язуються з жіночою статтю, молодшим віком та нижчим рівнем освіти. Одним із важливих чинників, що асоціюється з цими страхами, є наявність фізичних симптомів, які можуть інтерпретуватися як ознаки можливого повернення раку.
Який зв’язок між цими страхами та психологічним благополуччям?
Люди, які пережили рак, визначають ці страхи як головну проблему або одну з п’яти найбільш значущих проблем (the top 5 greatest concerns). Ці страхи є важливою проблемою не лише для них самих, а й до 79% повідомляють, що це одна з найбільш незадоволених потреб (also up to 79% report that this is one of the most unmet needs). Було встановлено, що страхи рецидиву раку пов’язані зі зниженням якості життя, вищим рівнем тривожності, депресії та дистресу (Fears about cancer recurrence have been found to be related to lower quality of life, higher anxiety, depression, and distress). Існують також дані, що вказують на те, що вищий рівень страху рецидиву раку пов’язаний зі збільшенням звернень за медичною допомогою (higher fears of cancer recurrence are related to increased health care use).
Крім того, хоча більшість досліджень проводилася з людьми, які пережили рак, нещодавній огляд (a recent review) показує, що страхи щодо рецидиву раку також є проблемою для осіб, які здійснюють догляд, при цьому 48% опитаних повідомляють про рівні страхів, які вказують на потребу у психологічній підтримці. Інше дослідження (Another review) показало, що страхи осіб, які здійснюють догляд, можуть бути такими ж сильними, як і у тих, хто пережив рак, якщо не більшими, і ці страхи осіб, які здійснюють догляд, були пов’язані з погіршенням якості життя як самих осіб, які здійснюють догляд, так і самих переживших рак.
Які особливості клінічних рівнів страху рецидиву раку?
Зрозуміло, що страх рецидиву раку є багатовимірним явищем. У дослідженні, заснованому на консенсусі експертів (expert consensus study), як ключові характеристики «клінічних» страхів рецидиву раку були запропоновані наступні: 1) високий ступінь тривожності; 2) високий рівень занепокоєння; 3) наполегливість; 4) гіперпильність до тілесних симптомів.
Як ми вимірюємо ці страхи?
Ранній огляд методів оцінювання страхів щодо рецидиву раку (An early review of fears of cancer recurrence measures) виявив 20 шкал, а подальший огляд (another review) додатково виявив ще вісім шкал. Були зроблені спроби встановити клінічний пороговий бал, який би дозволив ідентифікувати осіб, що потребують психологічної підтримки. Опитувальник страху рецидиву раку (The Fear of Cancer Recurrence Inventory) є шкалою, що містить 42 пункти та дає змогу здійснити поглиблену оцінку цих страхів. Він має кілька субшкал, і широко використовується субшкала «Тяжкість», що складається з 9 пунктів (9-item Severity sub-scale) і має визначений пороговий бал для виявлення осіб, які потребують психологічного втручання (≥22). Такі шкали, як FCR4 and FCR7, також використовуються як більш короткі шкали з запропонованими процентилями для виявлення осіб, хто має помірний та високий рівень страху. Для полегшення скринінгу цих страхів було запропоновано шкалу з 1 пункту (1-item measure).
Які є ефективні способи підтримки онкологічних пацієнтів, що страждають від цих страхів?
Метааналіз психологічних інтервенцій, спрямованих на зниження страху рецидиву раку (A meta-analysis of psychological interventions for fears of cancer recurrence), показав, що такі інтервенції забезпечують невеликий, але стійкий ефект після завершення програми, який значною мірою зберігається під час подальшого спостереження. Когнітивно-поведінкова терапія, зосереджена на процесах пізнання, таких як румінація, а не на її змісті, і спрямована на зміну способу, яким людина взаємодіє зі своїми внутрішніми переживаннями, продемонструвала більш виражений ефект.
Практичні рекомендації:
- Сприяйте розмові про страхи: деякі пацієнти можуть не наважуватися звернутися до свого лікаря щодо своїх страхів рецидиву раку, остерігаючись виглядати невдячними (for fear of appearing ungrateful). Однак ініціювання таких розмов може бути дуже корисним для пацієнта, оскільки відкриває можливості для подальшої підтримки. Визнання та валідизація цих страхів можуть бути надзвичайно корисними для людей, які пережили рак.
- Надайте інформацію про ознаки раку: обговорення того, які симптоми можуть свідчити про можливе повернення раку та потребують звернення до лікаря, може надати можливість розвіяти поширені хибні уявлення про симптоми раку.
- Не забувайте про осіб, які здійснюють догляд: хоча основну увагу необхідно приділяти пацієнтам хворим на раком і тому, хто пережив його лікування, медичним працівникам слід пам’ятати, що особи, які здійснюють догляд, також відчувають високий рівень страху щодо можливого рецидиву раку у свого близького і також можуть потребувати підтримки.
- Одного скринінгу недостатньо: хоча скринінг страху рецидиву раку є корисним, також необхідно забезпечити наявність відповідної психологічної підтримки, яку можна запропонувати пацієнтам та особам, що здійснюють догляд.
- Звертайте увагу за ознаками тривоги: ранні ознаки тривоги та зміни її рівня (Early signs of anxiety and changes in anxiety levels) пов’язані з подальшим посиленням страху рецидиву раку протягом першого року лікування. Регулярно відстежуйте ознаки тривоги та надавайте підтримку, щоб запобігти подальшому посиленню цих страхів.
Перекладач: Ольга Габелкова
