Керрі Чемберлейн (Kerry Chamberlain), Університет Мессі, Окленд, Нова Зеландія

Що роблять люди з медикаментами після того, як вони потрапляють додому? Дивно, що дуже небагато досліджень намагалися відповісти на це питання. Але це важливо – більшість ліків споживається вдома під контролем самого споживача. Виписка ліків регулюється, але після того, як їх призначено і придбано, вважається, що вони приймаються так, як було рекомендовано. Люди також мають доступ та можуть використовувати широкий спектр лікарських препаратів без рецепту (наприклад, для полегшення болю), альтернативні ліки (наприклад, гомеопатичні препарати) та інші препарати, пов’язані зі здоров’ям, які не є ліками в буквальному сенсі (наприклад, харчові добавки, пробіотичні напої). Однак слід зазначити, що доступ до всіх форм медикаментозного лікування може значно відрізнятися (vary considerably) між країнами (countries).

Медикаменти всіх видів є складними соціальними об’єктами (social objects), і помилково вважати їх просто медичними технологіями, ефективними при лікуванні або при паліативних станах, коли вони приймаються згідно з рекомендаціями. Лікарські засоби мають різну «доза-реакція» ефективність. Деякі (наприклад, парацетамол) мають широкий терапевтичний індекс (тобто легко переносяться в широкому діапазоні доз), тоді як інші (наприклад, левотироксин) мають вузький терапевтичний індекс (тобто малі відмінності в дозі можуть призвести до серйозних терапевтичних невдач та / або серйозних негативних реакцій організму). Крім того, всі ліки мають певні побічні ефекти, деякі незначні та непомітні для більшості користувачів, інші – більш глобальні та потенційно серйозні. В той час, як ліки можуть мати різні ефекти, самі люди також значно відрізняються за своєю толерантністю до ліків, і толерантність може змінюватися з часом (change over time) при повторному вживанні препарату.

Ми маємо суттєві докази того, що лише половина рецептурних ліків приймається згідно призначенням (are taken as directed). Це відбувається з різних причин (variety of reasons), включаючи досвід побічних ефектів, стурбованість з приводу залежності, уявлення про хворобу (illness), специфіку медикаментів та лікування.

Отже, важливо зрозуміти, яке місце звичайні люди відводять лікам у їх повсякденному житті. Ми провели дослідження з людьми у 55 домашніх господарствах, які були цілеспрямовано вибрані з чотирьох міст у Новій Зеландії. Ми не цікавилися їхньою прихильністю до певних медикаментів, але ми попросили їх обговорити їх практику використання ліків (discuss their medication practices), щоб виявити, де медичні препарати зберігаються в їхніх будинках, а також, як приймаються всі ліки, що були в їхніх оселях.

Деякими головними результатами з цього дослідження були:

• У всіх домогосподарствах було знайдене широко розповсюджене по оселі багате розмаїття медичних препаратів різних типів –  рецептурних, безрецептурних та альтернативних. Їх розміщення було організовано згідно важливості для використання, я саме, спільні лікарські засоби зберігалися централізовано ( у кухнях та вітальнях), особисті ліки були розташовані у більш приватних приміщеннях (спальнях, ванних кімнатах), а давно придбані ліки зберігалися подалі (у шафах і на горищах). Таке розміщення лікарських засобів відображало сімейні відносини та практику догляду (familial relationships and practices of care) у цих домогосподарствах.
• Люди розуміли і використовували ліки дуже по-різному, від опору вживанню (resistance) до різних шляхів дотримання, внесення поправок або розширення їх способу вживання, залежно від типу ліків і хвороби.
  • Наприклад, деякі з них мали специфіку у прийомі антибіотиків: «Я не люблю приймати антибіотики … антибіотики слід зберігати для надзвичайних ситуацій».
  • Інші, які приймали психотропні препарати, зменшували їх використання через побічні ефекти та залежність: «Я хотів функціонувати як повноцінний член суспільства… щоб мені стало краще, довелося фактично кинути ліки».
  • Люди, які використовують альтернативні лікарські засоби, часто повністю протистояли алопатичним (традиційним) лікарським засобам: «Я б радше спробував перечекати, або використати будь-яку іншу альтернативу, ніж приймати ліки».
  • Інші модифікували дози відповідно до симптомів: «Мені призначали більш високу дозу, але я просто вирішив, що спробую тримати її на якомога нижчому різні».
• Ці щоденні медикаментозні практики регулювалися розумінням людьми цінності та місця ліків у суспільстві. Медикаменти можуть привести до розладів, коли страх і тривога, спричинені маркетингом ліків та медійними історіями, апелюють до «неприродності» та відсутності контролю, або вони можуть створювати порядок, коли розуміються як такі, що забезпечують «баланс», і відновлення порядку і контролю. Медикаменти також пов’язувалися з мораллю, коли вони розглядалися як «необхідне зло», що вимагає особистої пильності в їх споживанні, або коли їхнє споживання означало «моральну неповноцінність» (‘morally failing’) хворої людини або стигматизованого неповноцінного тіла, створюючи ідентичності, якими потрібно керувати.

Замість того, щоб розглядати практику вживання ліків як неусвідомлену або ірраціональну, ми стверджуємо, що вона має свою власну логіку, про яку свідчить «життєва фармакологія» (‘lay pharmacology’), де перспективи пацієнтів щодо медикаментів локалізовані в обох їх станах: коли їм призначаються ліки та коли вони залишаються зі власними особистими наративами щодо здоров’я. Ця здатність до «життєвої фармакології» піддає своїм впливам та змінює практику прийому медикаментозних препаратів у людських оселях способами, які визначені вище, та забезпечує втрачену перспективу в багатьох підходах (many approaches) до розуміння прийому медикаментів (medication-taking). Ліки в домівці живуть власним соціальним життям (social lives).

Рекомендації

• Практичні психологи здоров’я повинні розуміти, що прийом медикаментів є соціальною практикою і підходити до неї як до такої скоріше, ніж дивитися на неї виключно з біомедичної точки зору прихильності.
• Прийом ліків можна краще зрозуміти як локалізований в межах певних практик, і особливо в межах часових і просторових домашніх практик, які вбудовані в повсякденне життя. Практичні психологі здоров’я, які прагнуть поліпшити техніку прийому медикаментів для пацієнтів, повинні обговорювати та виявляти ці практики та надавати поради, які співвідносяться з соціальною і контекстною динамікою, що впливає на щоденне вживання ліків пацієнтами.
• Практичні психологі здоров’я повинні відкрито обговорювати вживання ліків з пацієнтами і намагатися знайти рекомендації для їх вживання в межах розуміння пацієнтом своєї хвороби, того, як пацієнти бачать і оцінюють ліки, та які способи прийому медикаментів можуть бути включені у їх повсякденне життя.

Перекладено Оленою Луценко