Джулія Аллан (Julia Allan), Абердинський університет (Aberdeen University), Шотландія
Сучасне життя неспокійне. Ми живемо у все більш «включеному» цифровому світі, де періоди справжнього перепочинку від роботи трапляються рідко. Багато людей регулярно працюють протягом тривалого часу, і це особливо стосується медичних працівників, які працюють у передових службах охорони здоров’я. У контексті охорони здоров’я робочі години та вимоги, як правило, високі, зміни зазвичай перевищують 8 годин «нормального» робочого дня, а робочі вимоги можуть бути безжальними за своїм характером. Якщо безперервному потоку пацієнтів потрібна невідкладна допомога, медичні працівники зобов’язані її надати, незалежно від того, наскільки вони зайняті або як довго продовжується їх робоча зміна. Внаслідок таких високих вимог пропущені перерви надзвичайно поширені в медичних закладах — наприклад, повідомляється, що 1 із 10 медсестр ніколи не бере належної перерви, а 1 із 3 медсестр рідко або ніколи не робить перерв на обід під час зміни (1 in 10 nurses never take a proper break and 1 in 3 rarely or never take meal breaks during shifts).
Пропущені перерви мають ряд негативних наслідків – від практичного дискомфорту неможливості сходити в туалет та відсутності можливості поїсти здорової їжі (lack of opportunity to eat healthily) до почуття деморалізації ї незадоволеності (demoralisation and dissatisfaction), та когнітивних змін, які можуть спричинити тривалі періоди роботи з недостатніми перервами.
Когнітивні зміни, які відбуваються під час тривалої роботі без перерви, є одним із ключових аргументів на користь регулярних перерв. Всім нам знайоме почуття втоми і виснаження наприкінці довгого робочого дня, труднощі з прийняттям рішень або нездатність зосередитися на завданні, що стоїть перед нами. Це зниження когнітивної продуктивності є цілком природним і відображає той факт, що людське пізнання просто не призначене для того, щоб постійно зосереджуватися на одному і тому ж завданні протягом тривалих періодів часу. Насправді, з когнітивної точки зору, втома є адаптивним сигналом (adaptive signal) – ознакою того, що ми витратили надто багато часу «на завдання» і нам потрібно зробити перерву, перш ніж ми почнемо робити помилки.
Понад століття тому негативні наслідки тривалої роботи без перерви були очевидними. В одному з найгероїчніших прикладів Цуро Араї (Tsuro Arai), перша японка, яка отримала ступінь доктора філософії (PhD), змушувала себе виконувати робоче завдання, яке вимагало концентрації (розв’язування складних завдань на множення), безперервно протягом 12 годин впродовж декількох днів поспіль без відпочинку. Не дивно, що зі збільшенням часу на виконання завдання її продуктивність ставала повільнішою та менш точною; вперше емпірично продемонструвавши, що оптимальні когнітивні функції не можуть підтримуватись протягом 12 годин без перерви. Незважаючи на це, сучасні медичні працівники часто проводять такий період без належних перерв на відпочинок. Важливе дослідження, в якому брало участь близько 400 медсестр протягом більш ніж 5000 змін (landmark study of around 400 nurses over more than 5,000 shifts) засвідчило, що відповідно до експерименту Араї, медсестри, які працювали понад 12 годин поспіль (близько 40% обраних змін), допускали значно більше помилок.
На додаток до помилок, пов’язаних зі зниженням уваги та пам’яті, з’являється все більше даних, які свідчать про те, що процес прийняття рішень передбачувано змінюється протягом тривалих періодів роботи – явище, відоме як «втома від прийняття рішень». У міру того, як люди приймають все більше і більше послідовних рішень без перерви, вони починають поступово переходити до рішень, які в якомусь сенсі когнітивно простішими (наприклад, погоджуватися з варіантом за замовчуванням, передавати рішення комусь іншому, використовувати практичні правила або ярлики).
У сфері охорони здоров’я ми бачимо чіткі докази цього у робочих змінах. Наприклад, лікарі загальної практики з більшою ймовірністю призначатимуть непотрібні антибіотики (GPs are more likely to prescribe unnecessary antibiotics) ближче к закінченню чергування, а медсестри все частіше направлятимуть пацієнтів до інших медичних фахівців (nurses become progressively more likely to refer patients on to other healthcare professionals) у міру збільшення часу, що минув з моменту останньої перерви. Останній приклад піднімає ключове питання. З когнітивної точки зору проблемою є не загальний обсяг роботи, а обсяг роботи, який виконаний без перерви. Тобто, саме час і наявність (або відсутність) перерв протягом робочої зміни, а не загальне робоче навантаження, мають вирішальне значення для підтримки оптимального когнітивного функціонування із плином часу.
Звісно, простіше сказати, ніж зробити, щоб медичний персонал робив перерви на відпочинок у завантаженій службі охорони здоров’я. Але тут докази очевидні: будь-яка перерва краща, ніж її відсутність, і регулярні перерви слід вважати суттєвою та незаперечною частиною робочого дня. Навіть коли немає часу на повноцінну перерву, дані свідчать про те, що корисно виділити пару хвилин, щоб відволіктися від свого завдання, потягнутися і глибоко подихати. Мікроперерви (Microbreaks), перерви тривалістю кілька хвилин, мабуть, достатні під час напруженої діяльності, щоб пом’якшити деякі негативні наслідки тривалих періодів безперервної роботи. Дослідження виявили, наприклад, що хірурги, які роблять регулярні короткі перерви під час операції (від 90 секунд до 5 хвилин), повідомляють: покращення фізичної та розумової працездатності, зниження стресу та менша кількість інтраопераційних подій (physical and mental performance, reduced stress, and fewer intraoperative events). Важливо відзначити, що операції, які включали ці мікроперерви, займали не більше часу, ніж стандартні операції, що дозволяє припустити, що перерви «окупають себе», протидіючі звичайному зниженню швидкості та ефективності з часом.
Інакше кажучи, перерви – невід’ємна частина робочого дня медичних (та інших!) працівників.
Практичні рекомендації
- Зробіть перерви пріоритетними – витрачати тривалі періоди часу «на завдання» є контрпродуктивним. Це змінює ваш процес прийняття рішень, робить вас повільнішими та більш схильними до помилок, а також може зменшити вашу участь у поведінці, яка підтримує ваше здоров’я.
- Якщо ви не можете зробити повну перерву, то принаймні зробіть паузу: встаньте або відійдіть від того, що ви робите, потягніться та зробіть кілька глибоких вдихів. Дані свідчать про те, що лише 30 секунд відпочинку можуть допомогти зменшити когнітивний вплив безперервної роботи.
- Змінюйте свої завдання протягом дня. Сконцентруйтеся на одному завдання протягом встановленого періоду, а потім (якщо ви не «в зоні») перейдіть до чогось іншого. У багатьох сенсах, в когнітивному плані, зміна так само добре, як і відпочинок.
- Заохочуйте інших робити перерви і структуруйте послуги та робочі завдання, які ви контролюєте, таким чином, щоб працівники могли робити регулярні перерви. У сучасному суспільстві стає все більш важливим активно вбудовувати періоди перепочинку у робочий день.
Перекладач: Ольга Габелкова
